Звичайно, Україна не була лише територією, де діяли російські й польські масони й розповсюджувалися західноєвропейські масонські твори. У масонському русі беруть участь і значні представники української інтелігенції. Членом масонської ложі в Полтаві був І.Котляревський. Вихованець Київської духовної академії І.С.Гамалея відомий як один з активних перекладачів творів Я.Беме та інших західноєвропейських теоретиків ірраціоналізму. Але справа не лише в персоналіях. Як справедливо зазначають дослідники, в Україні масонство, "бувши з походження чужим, російським або польським, мимоволі зазнавало впливів місцевого українського грунту, мусило рахуватися з українськими особливостями і врешті вписувати на порядок дня національну проблему" (Дорошенко Д.І. Нарис історії України. — Львів, 1991. - С.504).
Саме таку зацікавленість до розв'язання національного питання, на відміну від масонських лож Росії, виявляють масонські організації, які діяли в Україні. Вони є, безумовно, відображенням власне української специфіки тогочасного суспільного життя. Показовою щодо цього є діяльність київської ложі "З'єднаних слов'ян", організованої Ф.Олізаром, В.Росцішевським, Ф.Харлінським та ін. Члени ложі — українці, росіяни та поляки — у своїй програмі прагнули до утвердження дружніх стосунків і взаємодії між трьома слов'янськими народами. Ця ложа послужила грунтом для утворення в Україні декабристської таємної організації "Товариство з'єднаних слов'ян", яка, на відміну від північних організацій декабристів, котрі до національного питання підходили з позицій централізму та унітаризму, обстоює ідею федерації вільних слов'янських народів. Серед політичних організацій, що виникли на грунті масонської ложі в Україні, було ще одне українське політичне товариство, очолюване повітовим маршалом дворянства Василем Лукашевичем. Воно ставило собі за мету досягнення політичної незалежності України (Дорошенко Д.І. Нарис історії України. — Львів, 1991. — С.505).
Щоб зрозуміти, чому саме такого спрямування набрав масонський рух в Україні, нагадаємо, в чому полягала специфіка політичної ситуації, що склалася на той час.
Зародження масонського руху в Україні збігається за часом з остаточним знищенням залишків українського державного самоврядування. Перша масонська ложа в Києві виникла всього через 9 років після того, як 1775 р. російськими військами зруйновано Запорізьку Січ. Минуло лише три роки з часу, коли в 1781 р. було знищено полковий адміністративний устрій України і Гетьманщину реорганізовано в три намісництва. Роком раніше, в 1780 р., більша частина Слобідської України увійшла до складу Харківського намісництва. В усіх губерніях вводяться замість українських російські адміністративні й судові установи. В 1783 р. козацьке військо реорганізовано в десять кавалерійських полків російської армії. Того ж року в Україні вводиться кріпацтво, селян було остаточно прикріплено до землі. В 1785 р. знаменита Грамота про вільності дворян, проголошена Катериною II, не лише перетворювала дворянство на єдину привілейовану верству в Російській імперії, а й зрівнювала в правах українську шляхту з російським дворянством. Зрештою, в наступному, 1786 р. скасування старих порядків довершено в Україні секуляризацією монастирських маєтків. Гетьманщина та козацький політичний і соціальний устрій перестають існувати. І саме тоді ми констатуємо виникнення масонських лож в Україні. Збіг за часом цих подій не випадковий і пояснюється досить неоднозначним ставленням до зазначених заходів російського уряду української шляхти.
З одного боку, заходи російського уряду схвально зустрінуто більшістю українського шляхетства. Адже завдяки ним українська шляхта одержувала всі привілеї російського дворянства. Заради цього вона ладна була принести в жертву інтереси інших верств українського суспільства, передусім селянства, й разом з цим відмовитися від самобутнього ладу Української козацької держави, заснованої всередині XVII ст. Богданом Хмельницьким.
З іншого боку, ці події створюють грунт для зростання в колі української шляхти національної самосвідомості, що, зрештою, й приводить кращих з них до пошуків шляхів національного визволення України. Справа в тім, що після проголошення Грамоти про вільності дворян в Україні серед привілейованих верств суспільства активізується рух за доведення власних прав на дворянство. "На грунті станових дворянських інтересів, — зазначає Д.Дорошенко, — виникає цілий рух, який спирається на історичні традиції й усі свої домагання основує на історично-правних доказах. Це викликає особливий інтерес до історії козацької України. Люди старанно збирають історичні матеріали — літописи, хроніки, грамоти, всякого роду акти і на них засновують свої домагання... Боротьба за визнання прав на дворянство за нащадками всіх категорій української козацької старшини затяглася на десятки років...; але своє діло в справі оживлення українських історичних традицій у колишній Гетьманщині вона зробила. Вона оживила інтерес до рідної минувшини й повела до дослідження й навіть до ідеалізації цієї минувшини, опертих не тільки на класово егоїстичних інтересах, але й на вищих ідейних почуттях" (Дорошенко Д.І. Нарис історії України. — Львів, 1991. — С.499).
Викладене слід врахувати, відзначаючи місце, якого в діяльності масонських лож в Україні, а точніше в тих політичних організаціях, що виникли на грунті масонських лож, набирає національне питання й спроби розв'язати його.
Ставлення масонства до канонічного християнства, атеїзму і матеріалізму
Розділ IV. РАННІЙ І ПІЗНІЙ ПРОТЕСТАНТИЗМ В УКРАЇНІ
1. РЕФОРМАТСЬКЕ ХРИСТИЯНСТВО
Особливості поширення реформаційних ідей в Речі Посполитій
Кальвінізм
Антитринітаризм
Социніанство
Антитринітаризм на українських землях
Течії українського реформаційного руху