Товарознавство продовольчих товарів - Бірта Г.О. - 6.4. Аконіти

Усі види аконітів - дуже отруйні рослини. Отруйні речовини містяться у всіх органах. Найбільше їх нагромаджується у коренях, де загальний вміст алкалоїдів досягає 1,5%, причому найзначніша їх кількість спостерігається перед початком цвітіння. В аконітах налічується до 30 алкалоїдів; далеко не всі ще достатньо вивчені. Найголовнішим з них є дуже отруйний алкалоїд аконітин, у комплексі з яким звичайно містяться мезаконітин, бензаконін, псевдоаконітин, гіпаконітин, ієза-конітин, аконін, неолін, неопелін, напалін, напелонін та ін.

Речовини аконіту, переважно аконітин, діють на центральну та периферичну нервову системи. Вплив на центральну нервову систему, передусім на дихальний центр, проявляється спочатку у збудженні, яке згодом змінюється пригніченням. Смерть настає від ураження дихального центру та припинення дихання або паралічу серцевого м'яза. Так само двояко діє аконітин на периферичні нерви: спочатку збуджує чутливі закінчення, викликає відчуття жару, яке згодом змінюється анестезією.

Аконіти з'явилися на землі у процесі тривалого еволюційного розвитку рослинного світу, зокрема еволюції квіткових рослин. Рід аконітів належить до дуже чисельної, філогенетично древньої та різноманітної родини жовтецевих. В усьому світі налічують понад 80 видів аконітів, поширених у Європі, Азії, Північній Америці. На території України зростає всього 16 видів.

Аконіти - багаторічні трав'янисті рослини, частина яких має веретено- або ріпоподібно потовщені корені. Стебла прямостоячі, у деяких видів досягають 1,5 м заввишки. Листки великі, округло-серцевидні, пальчасто-роздільні. Сині, фіолетові, жовті й дуже рідко білі квітки зібрані у більш або менш показне суцвіття - китицю. П'ять пелюстковидних чашолистиків утворюють неправильну квітку, причому верхній чашолистик має вигляд шолома або ковпака. Він настільки нагадує старовинний шолом воїна чи гладіатора-борця, що аконіти мають ще іншу назву - "борець".

Оригінальний вигляд квітів викликав до життя такі народні назви аконітів, як "когутки", "когутики", "коники", "черевички", "чобітки" тощо.

Справжні пелюстки у квітці аконітів перетворені на два нектарники. В окремій квітці раніше достигають тичинки, а вже пізніше - маточки (явище протандрії). Уся квітка побудована так, що комахи збирають пилок нижньою стороною тіла. В іншій квітці вони саме нею торкаються приймочок маточки і таким чином сприяють перехресному запиленню.

Після запилення та запліднення утворюється збірний плід з п'яти або трьох багатонасінних листянок.

Більшість видів аконітів на Україні зустрічається у Карпатах, Прикарпатті та західних районах Лісостепу. Рідкісним і цікавим видом, поширеним лише на Подільській височині, є аконіт Бессера. Це єдиний у нашій флорі вид аконіту з білими ковпач-ковидними квітками.

Більшість видів аконітів зустрічаються порівняно не часто, а частина належить до рідкісних рослин, а отже, потребує охорони. До того ж аконіти дуже чутливі до порушення тих ділянок у рослинних угрупованнях, де вони зростають. Так що надмірне випасання і витоптування, косіння, вирубування лісу чи знищення чагарникових заростей неминуче призводять до зникнення цих цікавих рослин. Недаремне деякі види наших аконітів занесені на сторінки "Червоної книги".

Якщо у значних дозах речовини аконітів токсичні, то у маленьких вони здавна відомі як цілющі ліки. Особливою шаною користуються аконіти у тібетській медицині, де їх навіть називають "царем ліків". Тібетці широко використовують розповсюджені на Далекому Сході та півдні Сибіру аконіти бородатий, Фішера, Кузнєцова тощо. їх вживають зовні як болезаспокійливий засіб, лікують ними ревматизм, подагру, сифіліс, рак та інші недуги.

Звичайно застосовують лише види аконітів, корені яких потовщені. Зважаючи на отруйність, збирають їх з великою обережністю на початку цвітіння в середині літа або після цвітіння восени. Іноді використовують також траву і квіти.

У науковій медицині потовщені корені аконітів у вигляді настойки та мазі вживають під суворим наглядом лікаря як зовнішній болезаспокійливий засіб при невралгіях, особливо лицьового і трійчастого нервів, радикуліті, ревматизмі, болях у суглобах, мігрені тощо. Настойка аконітів входить до складу препарату "ангіноль", призначеного, як ясно з самої назви, для лікування різних форм ангіни.

Найрозповсюдженішими у флорі аконітами з веретено- або ріпопо-дібно потовщеними коренями є аконіт кущистий, поширений на Правобережжі у лісах і чагарниках Лісостепу, та аконіт дібровний, відомий на лівобережжі Лісостепу та північній смузі степу. Обидва види мають гарні жовті пухнасті квітки, зібрані густим гроном. У народній медицині використовують також аконіт молдавський, хоча він і не має потовщеного коріння. Цікаво відзначити, що траву аконітів вживають для знищення мух, а настойку квітів - для знищення тарганів. Водні витяжки з листя аконітів йдуть на приготування припарок, що застосовують при ревматизмі, ішіасі та злоякісних пухлинах.

Аконіти не лише цілющі, а й чудові декоративні рослини. Вони морозостійкі, невибагливі до ґрунтів, добре ростуть і розвиваються у напівзатінку.

У культурі найчастіше зустрічається збірний вид аконіт рогатий, який у природному стані поширений в Європі. Культивовані сорти цього виду мають фіолетові, блідо-бузкові та зрідка чисто білі квітки. Дуже цікавий як декоративна рослина аконіт виткий, який зростає у лісах Західного Сибіру та на Далекому Сході. Цей вид досягає 3-4 м заввишки і має чималі темно-сині квітки.

Розмножують аконіти переважно бульбоподібно потовщеними коренями восени або рано навесні. Можна розмножувати також свіжозібраним насінням, яке потрібно висівати відразу ж восени.