Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - 7.5.1. Стан системи інформаційно-екскурсійного обслуговування

7.5.1. Стан системи інформаційно-екскурсійного обслуговування

Масовий розвиток туризму — одна з прикмет сучасності. Туризм відіграє важливу роль у розвитку взаєморозуміння між народами і робить свій внесок у процвітання багатьох країн і регіонів. Розвиток туризму є найбільшим генератором валового світового продукту, сприяє зайнятості населення. На туризм припадає майже десята частина цих світових показників, причому обсяги інвестицій у туризм, як і раніше, залишаються досить значними.

Великомасштабний розвиток міжнародного туризму почався в середині XX ст. і триває дотепер. Якщо 1950 р. було здійснено 25 млн міжнародних поїздок, надходження від яких становили 2,1 млрд дол. США, то 2006 р. — 842 млн поїздок дали надходження понад 700 млрд дол. Середньорічні темпи зростання цих двох показників становлять відповідно 7,2 і 12,2 %. До 2010 р., за прогнозами ШГ^ГО, у світі мандруватиме 1 млрд осіб щороку. За статистикою, щодня 1 млн жителів планети роблять турпоїздки.

Розвиток туризму в Україні дещо відстає від розвитку в економічно розвинених країнах, хоча за своїм туристично-рекреаційним потенціалом Україна має всі можливості стати туристичною державою світового рівня. Розширення міжнародних зв'язків відкриває великі можливості для просування національного туристичного продукту на світовий ринок, залучення до світового інформаційного простору, передового досвіду організації туристичної діяльності.

Туристичні поїздки в Україну мають загалом пізнавальний характер. Соціологічні опитування іноземних туристів, які відвідують нашу країну, підтверджують цей висновок. Потенційних туристів сьогодні цікавлять як історичні пам'ятники України та її культурна спадщина, так і суспільно-політичні процеси. Серед них можна побачити політологів, соціологів, суспільних діячів, викладачів вищих і спеціальних навчальних закладів, юристів, лікарів, студентів, інженерно-технічних працівників, релігійних діячів, бізнесменів, представників культури і театру. Для цих туристів знайомство з Україною має особливе значення, оскільки участь в екскурсійних програмах дає змогу через особисті контакти й оцінки одержати об'єктивне уявлення про життя країни, її людей.

Програми поїздок в Україну укладаються з урахуванням аудиторії, соціально-демографічних особливостей туристської аудиторії і країни постійного місця проживання туристів, їхніх інтересів і уподобань. Для туристів, які прибувають групами, програми готують заздалегідь, як за заявками іноземних фірм, так і самостійно турфірми з урахуванням мети поїздки конкретної групи (пізнавальні поїздки, відпочинок і лікування, спорт, полювання, ділові поїздки, зустрічі з родичами, участь у міжнародних виставках, конференціях, фестивалях, навчання і паломництво, інсентив-тури), її складу і маршруту.

Інструментами політики стійкого розвитку туризму забезпечується співучасть трьох сторін:

1) самих туристів — споживачів туристичного продукту і послуг;

2) турфірм — виробників і продавців тур продукту | і послуг;

3) державних органів, які здійснюють адміністративно-правові функції.

Державні програми розвитку туризму в Україні передбачають створення сучасної високоефективної інфраструктури і конкурентоспроможної індустрії туризму, яка забезпечує, з одного боку, широкі можливості для задоволення потреб вітчизняних і закордонних громадян у туристичних послугах, а з іншого — внесок у розвиток народного господарства за рахунок податкових надходжень у бюджет, приплив іноземної валюти, збільшення кількості робочих місць, збереження і раціональне використання культурної і природної спадщини.

Водночас програми конкретних туристичних поїздок фірм повинні враховувати як умови конкуренції, так і потреби туристів. Насамперед вони повинні містити інформацію:

— про маршрут подорожі, розклад руху транспортних засобів на міжнародних і внутрішніх лініях, про засоби розміщення (готель, мотель, приватний будинок, пансіонат, санаторій тощо), їхні адреси, класифікацію, тарифи;

— про визначні пам'ятки (дні, години роботи з урахуванням національних і релігійних свят, подій тощо і умов роботи в різні пори року);

— про роботу театрів і їх репертуар, фестивалі, конкурси і концерти.

Уже на стадії розробки програми необхідно передбачити можливі додаткові послуги для учасників подорожі, які допоможуть вигідно вирізнити поїздку, а турфірмі — одержати додатковий дохід. Програма поїздки повинна також враховувати можливості туристів сприйняти інформацію: завеликий обсяг інформації викликає перевтому, замалий — невдоволення. Збалансованість пізнавального та розважального моментів кожної програми позитивно впливає на туристів і загалом підвищує ефективність поїздки. Отже, правильно розроблена програма є головною умовою повно масштабного екскурсійного обслуговування.

Екскурсійні послуги гідів-перекладачів спрощують знайомство туристів з визначними історичними та культурними пам'ятками туристичних центрів і країни, її історією і сучасністю. Ефективність екскурсійної роботи залежить від низки факторів: підготовленості екскурсовода (гіда-перекладача), особливостей аудиторії, обраних форм, засобів і методів роботи.

Для успішного розвитку туризму необхідна цілеспрямована підготовка гідів-перекладачів, програмою якої передбачалося б постійне вдосконалення знання іноземних мов, поглиблене вивчення екскурсійних об'єктів, політичних і соціально-економічних аспектів життя країни, питань країнознавства, методики роботи з іноземними туристами. На це повинні бути спрямовані загальні зусилля туристичних організацій.

Варто зазначити, що туристи завжди звертають увагу на загальну ерудицію гіда, його поінформованість у питаннях політики, економіки, культури, а також на його зовнішній вигляд, манеру поведінки. Людина може

досягти успіху майже в усьому, до чого ставиться з ентузіазмом. Ентузіазм — частина професіоналізму, як і доброзичливість, повага до людей, любов до своєї роботи і, безумовно, до своєї країни.

Недостатнє володіння фактичним матеріалом, поганий показ, відсутність логіки й адресності, невміння відповідати на запитання туристів — ось основні недоліки деяких гідів-перекладачів, які ведуть екскурсійну роботу.

Десять основних рис хорошого гіда:

1) працьовитість;

2) упевненість у собі;

3) самодисципліна;

4) наполегливість;

5) гнучкість у прийнятті рішення;

6) надійність;

7) уміння вчитися в інших;

8) уміння працювати з людьми;

9) повага до туриста;

10) робота не тільки заради грошей.

Однак особистих рис і глибоких знань недостатньо для досягнення цілей туризму. Важливо не тільки знати багато чого самому, а й вміти передати свої знання іншим людям (іноземцям). Тут на допомогу гіду приходить знання методології екскурсійної діяльності й уміння застосовувати методику на практиці.

Покладені в основу інформаційно-екскурсійної роботи методологічні принципи базуються на системному підході, розробленому ще в XIX ст., і враховують досягнення психології, соціології, педагогіки, логіки, що допомагають збагатити інформаційний матеріал і використовувати різноманітні засоби вираження як для передання змісту, так і для розробки форми ведення екскурсій.