Екологія - Юрченко Л.І. - 7.4. Правові основи екологічного аудиту

Захист комерційної таємниці під час використання матеріалів аудиторської перевірки

Певний інтерес для керівництва підприємств, що підлягають аудиту, представляє досвід судових розглядів у зв'язку з екологічними правопорушеннями. Під час судового розгляду можуть бути використані дані аудиторської перевірки таких підприємств. Постає питання про захист цих даних від розголошення у випадку використання останніх державними органами.

Дані аудиторської перевірки можуть перетворитися в докази проти підприємства, якщо воно залишило без уваги результати аудиту. Ігнорування даних перевірки може перетворити незначне порушення при здійсненні природоохоронної діяльності в порушення закону. Існує корпоративна провина підприємства в тому випадку, якщо дане підприємство, після аудиторської перевірки свідомо не проводило ніяких заходів для усунення виявлених недоліків.

Дані екологічного аудита, крім державних установ, можуть намагатися використовувати у своїх цілях приватні організації. Установлюється тверде припущення на користь розкриття всієї інформації, необхідної для судового процесу.

Передбачається певний захист так званого "привілейованого матеріалу". Серед різних привілеїв існують три, котрі можуть бути застосовані до документів аудиторської перевірки: "адвокат-клієнт", "робота-результат", "привілей самооцінки".

Ціль привілею "адвокат-клієнт" - забезпечити законне й ефективне представництво, гарантуючи конфіденційність інформації, переданої адвокату клієнтом. Коли клієнтом є велике підприємство, установлено, що даний привілей поширюється на інформацію, передану службовцем компанії юридичному консультанту чи його представнику, відповідно до інструкцій керівництва компанії. Ця інформація повинна бути пов'язана з темами, що не виходять за рамки обов'язків службовця, з метою одержання консультації в юриста і повинна вважатися конфіденційною на момент її передачі. Значимість цього привілею полягає в тім, що він захищає лише інформацію, передану в рамках відносин між адвокатом і клієнтом. У тому випадку, якщо ця інформація може бути отримана іншим способом, вона перестане користуватися захистом. Порушення конфіденційності може привести до повної відмови від привілею.

Якщо підприємство хоче захистити документи аудиторської перевірки шляхом привілею "адвокат-клієнт", воно повинне задіяти свого юрист-консультанта в процесі аудиторської перевірки, незважаючи на те, що основна частина документів може бути присвячена чисто технічним проблемам.

Ці документи повинні бути правильно оформлені законодавчо і позначені "під захистом привілею і конфіденційно" для обмеження їх поширення і з метою запобігання витоку інформації.

Підприємства повинні бути готові до того, що важко домогтися привілею для тих документів, що були одержані шляхом звичайної "рутинної" аудиторської перевірки.

Доктрина "робота-результат" покликана захистити від судового втручання процес підготовки до судового процесу і від впливу на думку адвоката.

Аудиторські перевірки, проведені в рамках загальної екологічної програми, не захищені даним привілеєм, тому що виконуються в звичайній обстановці, а не перед судовим розглядом. З іншого боку, аудит, здійснений як частина внутрішнього розслідування підприємством допущеного чи передбачуваного правопорушення, повинен розглядатися як підготовка до судового розслідування і може бути захищений за принципом "робота-результат".

Навіть коли документи одержують захист за принципом "робота-результат", передбачається можливість допуску до інформації протилежної сторони за її настійним проханням (через неможливість одержання матеріалу з іншого джерела для ведення справи).

Як і у випадку з привілеєм "адвокат-клієнт", захист за принципом "робота-результат" припиняється у випадку добровільної передачі результатів аудиторської перевірки державному закладу. Такий захист поширюється на випадки, коли ця установа підписала з підприємством договір про нерозголошення даних аудиторської перевірки третім особам.

"Привілей самооцінки" застосовується лише до суб'єктивних матеріалів чи оцінок, але не до об'єктивних даних. У цьому зв'язку даний привілей поширюється лише на суб'єктивний аналіз фактичної інформації і має обмежені можливості стосовно об'єктивної інформації (що сталося, коли і в яких масштабах). Привілей самооцінки не може гарантувати нерозкриття документів державним органам.

Найефективнішим захистом підприємства від можливого розкриття даних екологічного аудиту є своєчасні адекватні заходи, спрямовані на виправлення виявлених недоліків. Навіть якщо дані екологічного аудиту будуть опубліковані, підприємство зможе показати уряду і громадськості, що належним чином виправило становище.

Імовірність опублікування стороною обвинувачення зумовлюється також стилем написання аудиторського висновку. У доповіді про результати аудиту не прийнято, та й не слід висловлювати думки про те, що недогляд є порушенням закону. Доцільно показати необхідні заходи для виправлення положення. Згодом в іншому документі юридична служба підприємства повинна визначити ступінь правопорушення і порадити, як з цього становища вийти.

Підприємство може оптимізувати користь і звести до мінімуму ризик аудиторської перевірки (у відношенні розкриття отриманої інформації) за допомогою ретельного планування, обміркованого використання і строгого виконання всіх рекомендацій аудитора.

Слід пам'ятати, що найбільший ризик, якому підлягає підприємство, відповідає випадку, коли воно готує письмові документи, у яких розкривається порушення закону, і не здійснює заходи для його виправлення. Вирішальне значення для компанії має питання про вибір того, хто буде відповідальним за оцінку виробленої інформації і хто візьме на себе відповідальність за адекватну реакцію на сформоване положення. Через складність норм екологічного законодавства бажана постійна участь у процесі аудиторської перевірки юридичного консультанта, що визначав би, наскільки виявлені недоліки є серйозними з погляду законодавства, і при позитивній відповіді будував би відповідну стратегію підприємства. Аудитори не повинні у своїй доповіді робити висновки, що стосуються питань законодавства, вони тільки визначають способи усунення виявлених недоліків, залишаючи юридичній службі підприємства проблеми законності.

Навіть найбільш досвідчені і підготовлені аудитори можуть неправильно оцінити результати перевірки. Кращий спосіб уникнути таких помилок: дозволити тим, хто краще знає об'єкт, що перевіряється, ознайомитися з результатом перевірки і прокоментувати його. Така процедура може також установити відкритий діалог між всіма учасниками перевірки, що має велике значення для успіху аудиту. Для цього необхідно, щоб аудитори підготували чорновий варіант своєї доповіді, який згодом має бути розглянутий юридичним консультантом, керівництвом підприємства, що підлягає аудиту.

Підприємство повинно заздалегідь підготувати план дій для виконання рекомендацій аудиту. Для підготовки свого захисту з юридичної точки зору, необхідно мати письмовий план дій і документи, які підтверджують, що цей план був вчасно втілений.

Дуже важливо знати заздалегідь, яка інформація, що міститься у висновку аудиту, повинна бути обов'язково доведена до відома компетентних органів, а також яка відповідно до законів не підлягає розголошенню, але за різними мотивами може бути розкрита добровільно.

Екологічне законодавство, також як і екологічна ліцензія, видавана підприємству, можуть зобов'язати його розкрити дані, виявлені під час аудиторської перевірки. Екологічні норми дозволяють обкладати щоденним штрафом підприємство за порушення, що полягають в приховуванні інформації. Цей штраф є кумулятивним і вираховується з моменту здійснення порушення до його виправлення.