Економічний аналіз - Мних Є.В. - 8.2. Інформаційна база аналізу фінансового стану

Інформаційною базою аналізу фінансового стану є показники надходження і витрачання грошових коштів: виписки з рахунків установ банків, які обслуговують підприємство; картотека рахунків, які підлягають оплаті, платіжні календарні рахунки, складені фінансовим відділом підприємства; планові дані руху грошових коштів; звітно-статистичні дані бухгалтерського обліку.

Сучасний розвиток економічного аналізу переважно зумовлений змінами інформаційної моделі економічних систем під впливом реформування національної системи рахівництва, впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, звітності й аудиту. Оскільки обліково-статистична інформація є пріоритетною і переважає в оцінках та діагностиці фінансового стану, то від її аналітичних можливостей суттєво залежить якість аналітичного забезпечення фінансового менеджменту та господарського керівництва на підприємстві в цілому.

Керуючись принципами ведення обліку та складання звітності за національними стандартами, обліково-аналітична робота зосереджується на переважанні економічного змісту господарських явищ і процесів чи управлінських рішень над їх юридичною формою, а тому пріоритетною є ефективність підприємницьких дій над застережністю відхилень від регламентів ієрархічної управлінської надбудови. Така трансформація економічного мислення підприємців і менеджерів вимагає ґрунтовних знань економічної природи господарських процесів, їх правового статусу, оперативності в оцінках ризику вміння прогнозувати розвиток подій, динамізму у випередженні подій тощо. Широкого економічного світогляду, якісно нового аналітичного мислення вимагають принципи дохідливості, доречності, обачності інформації, що значно посилює роль економічного аналізу в забезпеченні ефективності управлінських рішень.

З переходом на національні стандарти виникає необхідність аналізу ефективності облікових систем, вибору інформаційного забезпечення стратегічного й оперативного менеджменту, оскільки суб'єкти господарювання формують свою облікову політику, яка достовірно відображатиме фінансовий стан, результат господарської діяльності і зіставність фінансових показників. Така облікова політика дає змогу об'єктивно оцінювати еволюцію підприємництва, ефективність стратегічного і тактичного менеджменту. Адже в ринковому середовищі для оцінки ризику участі капіталу важливішою є характеристика тренду динамічного ряду показників, що досліджуються, ніж абсолютні чи відносні відхилення від базового рівня.

Інформаційні потоки за вимогами Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) України дають змогу виділити активну або пасивну участь в обороті капіталу всіх суб'єктів господарювання, чітко визначити фінансові результати такої участі. Обираючи облікову політику на основі принципу обачності, підприємці можуть досягати такого фінансового стану, за яким активи чи дохід не завищується, а зобов'язання або витрати не занижуються. Обґрунтованою можна вважати концепцію оцінки активів підприємства, за якою активи відображають у балансі за умови їх достовірної оцінки та досягнення очікуваної економічної вигоди у майбутньому використанні. Це означає, що використані ресурси, які не дають економічної вигоди, списують у витрати періоду. Така класифікація активів допомагає об'єктивно оцінювати ефективність обороту капіталу і забезпечити дієвий вплив на його рух. Це стосується й інших категорій, в аналізі і оцінках яких підприємець отримує більше повноважень, посилюється його відповідальність з відповідними економічними вигодами або втратами. Факторний аналіз за критеріями кінцевих фінансових результатів поширюється на вибір облікової політики та системи оподаткування, визначення характеру менеджменту, форм і масштабів підприємництва, обґрунтування партнерських стосунків. Отже, орієнтуючись на вимоги П(С)БО України, нова облікова та звітно-статистична інформація може забезпечувати інформаційні потреби аналітиків з приводу діагностики, оцінки та пошуку за напрямами:

• сучасний стан і зміна, розвиток економічного потенціалу суб'єкта господарювання;

• рух капіталу й ефективність участі у капіталі підприємства;

• ефективність придбання, продажу та володіння цінними паперами;

• ефективність партнерських стосунків і здатність суб'єкта господарювання своєчасно виконувати свої зобов'язання за поставками і платежем;

• ефективність і якість виробничо-фінансового менеджменту та пайова участь у кінцевих фінансових результатах;

• дієвість та результативність тактичного регулювання діяльності суб'єкта господарювання;

• реальна забезпеченість зобов'язань підприємства, поява кризових ситуацій і ефективність антикризового управління;

• стан дивідендів і результативність дивідендної політики.

Проте П(С)БО України дає змогу вести гнучку облікову політику, змінювати параметри облікового процесу, щоб задовольнити інформаційні потреби керівників і органів контролю.

Враховуючи ступінь порівнянності показників динамічного ряду у моделі фінансового аналізу значно розширюється сфера стратегічних досліджень, що дає змогу імітувати перспективу суб'єкта господарювання. Це стосується насамперед параметрів віддачі авансованого капіталу, кризових порогів і періодів їх подолання, платоспроможності та кредитоспроможності тощо. Зрозуміло, що інформаційні потоки фінансового аналізу можуть бути модернізовані відповідно до запитів користувачів. Однак можна очікувати обмежень оперативного фінансового аналізу, оскільки значне скорочення обов'язкової звітно-статистичної інформації може на певний час обмежити інформаційний потік під синдромом відсутності директивного управління.

Найбільший спектр задач із загальної моделі фінансового аналізу пов'язаний з використанням звітної інформації за П(С)БО 2 "Баланс". Найузагальненіша, але реструктуризована за економічним змістом інформація балансу дає об'єктивну характеристику не лише фінансового стану, а й ідеології фінансового менеджменту господарського суб'єкта. Визначення і визнання активів, зокрема, пов'язане не з правом власності, а з можливостями контролювати вимоги та перебирати ризики від використання майна. У балансі досягається така структуризація інформації, за якою можна оперативно оцінити стан платоспроможності господарського суб'єкта, а розмежування поточних і не поточних активів та зобов'язань допомагає легко контролювати суму оборотного капіталу. Необхідно пам'ятати, що під час порівняльного аналізу балансів треба враховувати особливості облікової політики суб'єктів господарювання, які порівнюють. Важливими є принцип визнання цінностей, обраний метод нарахування амортизації, відповідність структурної будови балансу тощо.

Стан ринкового середовища зумовлюється можливістю одних суб'єктів господарювання брати пайову участь у функціонуванні інших. Вони стають фінансовими співвласниками і зацікавлені в отриманні економічних вигід від вкладеного капіталу. Інформація балансу дає змогу аналізувати активну або пасивну участь пайовика, його можливості впливу на прийняття управлінських рішень та мотивовану поведінку. Разом з інформацією звіту про фінансові результати можна визначити такі основні характеристики пайової участі:

• частка пайового капіталу та її зміна;

• ступінь суттєвості впливу пайовиків на прийняття управлінських рішень;

• фактичні та очікувані дивіденди і зміни дивідендної політики;

• активність пайового капіталу та його стратегічні цілі.

Можна також оцінити ефективність операцій з цінними паперами, доцільність і віддачу використання боргових цінних паперів.

Активніше діяти аналітикові допомагає інформація про стан дебіторської та кредиторської заборгованостей. Якщо раніше можна було характеризувати лише зміни обсягу, структури та співвідношення допустимої і недопустимої дебіторської та кредиторської заборгованостей, то у новому балансі надана інформація відображає первісну вартість та чисту реалізаційну вартість заборгованості і резерв сумнівних боргів. Це свідчить не лише про реальність заборгованості та ступінь платоспроможності, а й характеризує ступінь ризику розрахункових операцій, маневрування у фінансовому менеджменті. Процес резервування сумнівних боргів має глибоку аналітичну основу стосовно дослідження динамічного ряду боргів за минулий період, групування за кількістю прострочених днів оплати та визначення відсотка сумнівних боргів як міру ризику неплатежів. Використовуючи інформацію приміток до балансу, можна визначити середній борг у розрахунку на одного дебітора і кількість дебіторів, які найбільше вплинули на формування боргу.

Суттєві зміни і більші аналітичні можливості формуються під час дослідження пасивів суб'єкта господарювання, насамперед при дослідженні джерел власного капіталу та поточних і довготермінових зобов'язань. Виокремлення у структурі власного капіталу пайового, неоплаченого та додаткового дає об'єктивнішу оцінку задіяних джерел покриття активів, характеризує можливості підприємства у маневруванні фінансовими ресурсами. Нова форма відображення власного капіталу є чіткішою, оскільки не має таких зобов'язань, як "резерви наступних виплат і платежів" та "доходи майбутніх періодів".

Інформація про власний капітал є основою для заснування і розвитку підприємницької діяльності, тому що він здійснює найсуттєвіші функції господарювання: довготермінове фінансування, відповідальність і захист прав кредиторів, компенсація збитків, що утворилися, кредитоспроможність, фінансове забезпечення ризику, власність, розподіл вигід. Дані про власний капітал, внесені до балансу разом з інформацією звіту про власний капітал, дають змогу оцінити фінансову політику суб'єкта господарювання, з'ясувати структуру і джерела його утворення, фактори, що вплинули на зміни власного капіталу, ефективність акціонерної діяльності тощо. Хоч інформація пасиву більш структуризована, однак і в ній простежується певна невідповідність у відображенні зобов'язань, наприклад, у другому розділі пасиву "Забезпечення наступних витрат і платежів" відображено також поточні зобов'язання (забезпечення виплат персоналу). Серед зобов'язань щодо цільового фінансування або іншого забезпечення можуть бути як поточні, так і довгострокові. Зауважимо, що виокремлення такого підрозділу в пасиві балансу дає змогу оцінити ступінь гарантії погашення майбутніх витрат і платежів, а отже, і якість ділового партнерства.

Структурованішими є довгострокові зобов'язання, а тому інформація третього розділу пасиву разом з даними приміток до складання балансу свідчить не лише про фінансову стійкість й економічну перспективу суб'єкта господарювання, а й про стан довіри та ризик партнерських угод.

Не менш важливою для аналізу є інформація про стан і характер поточних зобов'язань, оскільки вони разом з доходами майбутніх періодів є основним індикатором платоспроможності підприємства. Ширша структура поточних зобов'язань дає змогу оцінити взаємовідносини з банком, бюджетом, працівниками, органами страхування та учасниками. Дослідження зміни структури поточних зобов'язань, їх співвідношення зі зміною активів дає змогу створювати аналітичне забезпечення поточного фінансового менеджменту в зоні нестабільного середовища з метою мінімізації ризику банкрутства. У загальному вигляді аналітичні можливості бухгалтерського балансу подані у табл. 8.1.

Таблиця 8.1. Аналітичні можливості бухгалтерського балансу

Зрозуміло, що на запит користувачів діапазон розв'язання аналітичних задач за допомогою інформації бухгалтерського балансу та відповідного синтетичного і аналітичного обліку може бути значно розширений.

Значний розвиток методології фінансового аналізу досягається з переходом на П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" і 4 "Звіт про рух грошових коштів". Інформація цих звітів не тільки доповнює характеристики фінансового стану, виявлені за даними балансу, а й допомагає оцінити ступінь досягнення кінцевої мети господарювання за видами діяльності та ефективність виробничо-фінансового менеджменту в цілому.

Чистий результат змін надходження та видатків коштів можна встановити, використовуючи дані балансу та звіту про фінансові результати. Чистий рух коштів за звітний період з підсумком надходжень або видатків подається у структурі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності як процес формування фінансових результатів. Саме коригування прибутку (збитку) операційної діяльності на величину нарахованої амортизації і нереалізованих курсових різниць, збільшення чи зменшення (забезпечень, оборотних активів, витрат і доходів майбутніх періодів, поточних зобов'язань, сплачених відсотків і податку на прибуток) з врахуванням руху коштів від надзвичайних подій найточніше виражає зміну фінансового результату операційної діяльності за звітний період. Порівняльна характеристика таких змін за абсолютними чи відносними величинами, а також за еластичністю до авансованого капіталу (зокрема і власного) надає найповнішу характеристику міри досягнення кінцевої мети у стратегічному фінансовому менеджменті операційної діяльності.

Аналогічно можна аналізувати стан інвестиційного менеджменту за рухом коштів у результаті інвестиційної діяльності. Сальдо продажу і придбання фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, які треба оцінювати не лише за абсолютною зміною надходження чи вибуття в аналізованому періоді, а й стратегічною мотивацією такого обороту з використанням первинної інформації.

Рух коштів у результаті фінансової діяльності відображає стан кредитних відносин та цільового використання прибутку. Простеживши рух коштів, можна визначити пріоритетні напрями позитивних змін і стратегічні та тактичні чинники. Головним у цьому є не миттєва вигода, а стабільність позитивних змін.