Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Структура та динаміка розвитку економіки

Росія належить до країн з широко галузевою структурою економіки. У складі СРСР вона відрізнялася як розвинутою обробною промисловістю, так і сировинними Галузями. В Росії переважно були сконцентровані високотехнічні види виробництва. В 90-х роках економічна структура країни зазнала відчутних змін. У ВВП скоротилася частка обробних галузей, в першу чергу машинобудування, натомість значно зросла роль видобувної промисловості, особливо паливно-енергетичної.

В 2000 р. в структурі ВВП Росії на сільське господарство припадало 7%, на промисловість 34% і на послуги 59%.

В промисловості Росії відбувалися найболючіші зрушення в 90-х роках. Впали обсяги виробництва в машинобудуванні, хімічній промисловості; в цілому скоротився сектор оборонної промисловості. Знизилося виробництво в деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості. В легкій промисловості виробництво скоротилося у чотири рази під впливом конкуренції з боку імпортованих товарів, а також внаслідок падіння купівельної спроможності населення.

Питома вага продукції основних галузей промисловості

Вся промисловість................. .................. 100.0

Електроенергетика................. .................. 17,1

Паливна промисловість ............................ 17,4

Чорна металургія................. .................... 7,9

Кольорова металургія........................... 5,5

Хімічна й нафтохімічна промисловість......7,2

Машинобудування й металообробка............ 18,8

Лісова, деревообробна, целюлозно-паперова………3,7

Пром. будівельних матеріалів..................... 4,1

Легка промисловість................. ................ 1,8

Харчова промисловість............................. 12,4

Інші галузі................. ......................... 4,1

Найменше постраждав від структурної перебудови паливно-енергетичний комплекс Росії, що пов'язано із сприятливою кон'юнктурою на світовому ринку енергоносіїв. Видобуток газу взагалі не скоротився порівняно з 1990 роком. Росія сьогодні є першою країною в світі не тільки за запасами і видобутком газу, але й за його експортом. Розгалужена мережа газопроводів поєднує Росію з усіма державами СНД, Балтії, ЦСЄ та низкою країн Західної Європи. Газ є основним "козирем" Росії на переговорах з європейськими партнерами, особливо з ближнього зарубіжжя.

Переважаюча частина газопроводів проходить через територію України; за транзит ми одержуємо певну кількість російського газу. Наміри уряду Росії побудувати газопровід в Європу в обхід України погрожує нашій країні відчутними збитками. Протягом останніх років Україна одержувала за транзит ЗО млрд. куб. м. російського газу (що дорівнює річній потребі в газі населення й комунально-побутових підприємств) на суму 1,5 млрд. дол. Доходи від транзиту газу складають майже 10% загальних доходів від експорту України.

За запасами нафти Росія посідає шосте місце в світі. Видобуток нафти протягом 90-х років скоротився на 40%; частка Росії у її світовому видобутку складає 9%. Російська нафта у значній кількості надходить в країни СНД, Балтії, Центральної і Східної Європи, а також в Західну Європу. Близько 70% нафти Росії видобувається у Західному Сибіру. Провідною фірмою в нафтодобуванні промисловості є "Лукойл", яка може стати у майбутньому першою російською ТНК.

За запасами вугілля Росія поступається тільки Китаю; проте основна їх частина розташована в слабоосвоєних районах Сибіру й Далекого Сходу. Відкритим способом видобувається 60% вугілля. Вугілля для Росії має менше експортне значення, аніж газ чи нафта; проте деяка його кількість все ж таки експортується, наприклад, в Японію.

Росія є також одним з найбільших експортерів електроенергії. За її виробництвом (798 млрд. кВт - рік в 2000 р.) вона посідає четверте місце в світі після США, Китаю та Японії. Понад 70% електроенергії виробляється теплові ми станціями, 20% - на ГЕС і 10% - на атомних електростанціях.

В обробній промисловості Росії ситуація поки що несприятлива. Загальноекономічний спад призвів до різкого скорочення продукції важкого машинобудування, металургії, наукоємної продукції. За виключенням військової техніки, більша частина машин і обладнання виявилася неконкурентоспроможною на зовнішніх ринках. В цих умовах російська промисловість переорієнтовується на випуск продукції, яка має попит саме на зовнішніх ринках. Це нескладна, низькотехнологічна продукція, переважно чорні й кольорові метали. Наприкінці 90-х років в структурі виробництва російської промисловості нові сучасні галузі (мікроелектроніка, інформатика, біотехнологія) займали всього 8-10%, тоді як у розвинутих країнах - 35-40%. В загальному експорті обробних галузей на низькотехнологічну продукцію припадає 55%, середньотехнологічну - 43%, а на наукоємну - близько 2%.

Після паливно-енергетичного комплексу металургія є наступною галуззю, з якою пов'язані експортні надії Росії. Незважаючи на суттєве скорочення виробництва чорних металів Росія все ж таки посідає четверте місце в світі (після Китаю, Японії та США) за виробництвом сталі. На експорт іде 60-75% продукції чорної металургії. На відміну від чорної металургії обсяги виробництва в кольоровій металургії скоротилися менше. Провідною галуззю стала алюмінієва промисловість. Такі заводи як Братський і Красноярський є найбільшими в світі.

За виробництвом первинного алюмінію Росія посідає друге місце в світ) (після США). Понад 80% виробленого алюмінію експортується, за його експортом Росія також займає друге місце, поступаючись США. Виробництво інших кольорових металів дуже скоротилося через сильне звуження внутрішнього ринку. Проте Росія є найбільшим експортером нікелю. В цілому російська металургія орієнтована на експорт. На ринках чорних металів Росія конкурує, зокрема, з Україною.

Машинобудування, хоч і залишається провідною галуззю обробної промисловості Росії, поки ще знаходиться у кризовому стані. За першу половину 90-х років сумарний випуск його продукції скоротився більш ніж вдвічі, при цьому випуск металорізальних верстатів впав до 30%, а ковальсько-пресових машин - до 11% від рівня 1990 року. Виробництво електричних машин скоротилося в 5 разів, вантажних автомобілів - втричі, тракторів - в 7 разів, зернових комбайнерів - в 5 разів, прядивних машин - в 7 разів, ткацьких верстатів - в 14 разів. Російське машинобудування дуже постраждало від розриву виробничих зв'язків з підприємствами колишніх радянських республік. Дещо в кращому становищі знаходиться військово-промисловий комплекс, продукція якого йде на експорт.

Скоротилося виробництво і в хімічній промисловості. Так, виробництво сірчаної кислоти впало вдвічі, також вдвічі скоротилися обсяги виробництва кальцинованої соди, пластмас. Виробництво добрив скоротилося в 1,9 разів, але й досі Росія залишається їх значним виробником та експортером.

Занепадом характеризується легка промисловість. За радянських часів легка промисловість концентрувалася в Центральному районі Росії, звідти велика кількість тканин, одежі і взуття надсилалася до інших республік, в тому числі в Україну. Розрив економічних зв'язків з колишніми республіками й іноземна конкуренція спровокувала різке скорочення виробництва товарів легкої промисловості Росії. За першу половину 90-х років виробництво тканин зменшилося в 3,8 рази, трикотажних виробів - в 4 рази, взуття - в 5 разів.

Спад виробництва не обминув і аграрно-промисловий комплекс Росії, хоч тут падіння було не таким глибоким, як в промисловості. В 1994 р. порівняно з 1990 р. виробництво зерна зменшилося в 1,7 рази, цукрового буряку - в 2,7 рази, картоплі - в 3,5 рази, м'яса - вдвічі. Виробництво рослинного масла скоротилося в 1,3 рази, цукру - в 1,4 рази.

Незважаючи на скорочення виробництва, Росія залишається одним з найбільших виробників продовольства в світі. Вона посідає четверте місце за виробництвом зернових і зернобобових (після Китаю, США та Індії); за виробництвом ячменю, вівса й жита вона знаходиться на першому місці в світі. Перше місце вона має також щодо виробництва льону, а за картоплею - друге місце.

Головною галуззю сільського господарства Росії є тваринництво, на яке припадає 60% товарної продукції і 70% всіх основних виробничих фондів.

Сфера послуг в 90-х роках зазнала спаду в процесі структурної перебудови. В першій половині десятиліття відбулося скорочення майже всіх видів послуг - транспортних, торговельних, побутових. Так, в 1994 р. порівняно з 1990 р. перевезення вантажів всіма видами транспорту скоротилося в 1,7 разів, в тому числі залізничним - вдвічі, авіаційним - в 3,6 рази.

Проте з другої половини 90-х років сфера послуг починає оживати. Збільшується кількість торговельних точок, побутових ательє, зростає число абонентів телефонного зв'язку, користувачів Інтернетом.

Динаміка розвитку економіки Росії характеризується глибоким падінням майже всіх макроекономічних і мікроекономічних показників в першій половині 90-х років; стагнацією в середині десятиліття, яке було перерване кризою 1998 р.; піднесенням з 1999 р. Це можна простежити на таких даних:

Динаміка ВВП Росії (в % до попереднього року)

В 2001 році приріст ВВП також був позитивним. Можна говорити вже про перелом на краще в розвитку економіки Росії, хоч темпи зростання ВВП не такі великі, щоб наблизитися до рівня розвинутих країн. Серед чинників, що сприяли розвитку економіки Росії, слід зазначити як наслідок її реформування, так і тривале позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу, якого досягнуто за рахунок експорту енергоносіїв. Активне сальдо платіжного балансу Росії становить 15% ВВП.