Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - 14.1 Планування на підприємствах та в організаціях

14.1. Планування на підприємствах та в організаціях.

14.2. Методологія аналізу галузевого планування.

14.3. Стратегічне планування як головна умова функціонування підприємства.

14.4. Тактичне планування І бізнес-план.

14.5. Планування потреби в персоналі.

14.6. Стратегічне ринкове планування.

14.7. Корпоративна стратегія.

14.1 Планування на підприємствах та в організаціях

Підприємство — виробничо-господарська одиниця, що являє собою сукупність матеріальних і людських ресурсів, певним чином організованих для досягнення конкретно поставлених цілей. Підприємства збиткові — підприємства, де затрати перевищують доходи. Підприємства змішані — підприємства, що створюються шляхом переплетення приватних підприємств з державним капіталом, а також шляхом укладання угод між підприємствами різних форм власності.

Діяльність кожного підприємства чи підприємця має ґрунтуватися на виваженій стратегії господарювання, що заснована на глибокому знанні економічної теорії. Лише за таких умов економіка України набуває рис соціально-орієнтованої моделі.

Планування галузеве дає можливість пояснити:

• чому ціни та товари піднімаються та падають;

• чому одних товарів на ринку більше, ніж в них потреба, а інших недостатньо; чому певні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а окремі з них деградують;

• чому кризи в економіці змінюються її піднесенням;

• чому існують безробіття та інфляція, який між ними взаємозв'язок;

• динаміку змін у цінах та обсягах виробництва.

Оволодіння економічними знаннями обов'язково передбачає необхідність аналізу кількісних величин, змін їх за певний період, прогнозних розрахунків зростання чи падіння виробництва певного товару чи ціни на нього.

Підприємства, фірми, інститути, різні організації та установи ведуть облік результатів своєї господарської діяльності в бухгалтерських звітах за квартал, рік, а також здійснюють соціально-економічний аналіз звітності. Міністерства, відомства, інші державні установи також ведуть облік економічної діяльності підприємств, що знаходяться у їхньому підпорядкуванні.

Планування галузеве передбачає вирішення двох завдань:

1) головні цілі, на досягнення яких зорієнтований розвиток підприємств, фірм;

2) засоби, які треба мобілізувати для досягнення поставлених цілей. Цілі планування галузевого:

• економічне зростання підприємств, організацій;

* досягнення економічної та соціальної ефективності на підприємствах, в організаціях.

Засоби досягнення цілей планування галузевого:

1. Розміщення ресурсів: конкуренція, гарантія функцій грошей, збереження навколишнього середовища, забезпечення прав власності.

2. Розподіл доходів: створення однакових шансів, захист від існуючих соціальних ризиків, справедливий розподіл доходів і майна.

3. Стабільні умови розвитку: стабільний рівень цін, висока зайнятість, збалансованість зовнішньоекономічних зв'язків.

Актуальність вивчення планування галузевого заключається в тому, що воно дає якомога повніше уявлення про побудову матеріального світу товарів та послуг, знання про дію економічних тенденцій та законів у реальній господарській практиці, грунтується на виваженій стратегії господарювання, що заснована на глибокому знанні економічної теорії. Лише за таких умов економіка України набуде рис соціально-орієнтованої моделі.

Планування галузеве дає можливість пояснити:

• чому ціни та товари піднімаються та падають;

• чому одних товарів на ринку більше, ніж є на них потреба, а інших недостатньо;

• чому певні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а окремі з них деградують;

• чому кризи в економіці змінюються її піднесенням;

• чому існують безробіття та інфляція, який між ними взаємозв'язок;

• динаміку змін у цінах та обсягах виробництва.

Метою галузевого планування є: економічне зростання підприємств, організацій; досягнення економічної та соціальної ефективності на підприємствах, в організаціях.

Підприємства, фірми, інститути, різні організації та установи ведуть облік результатів своєї господарської діяльності в бухгалтерських звітах за квартал, рік, а також здійснюють соціально-економічний аналіз звітності. Міністерства, відомства, інші державні установи також ведуть облік економічної діяльності підприємств, що знаходяться у їхньому підпорядкуванні.

Планування діяльності організації — одна із загальних функцій управління організацією, вид управлінської діяльності, направленої на визначення цілей організації, шляхів, засобів і етапів їх досягнення, необхідних ресурсів, витрат і результатів, а також проектованої зміни стану організації. В умовах адміністративно-командної економіки адресне директивне планування діяльності підприємств, здійснювалося міністерствами зі сторони держави. Внутрішньозаводське планування розглядається як низова ланка системи народногосподарського планування, а його зміст зводиться в основному до деталізації директивних показників. Перехід України від централізованого управління економікою до ринкових відносин сприяв кардинальній перебудові системи управління підприємствами, в т. ч. планування. В ринковій економіці планування діяльності господарських суб'єктів здійснюється ними як внутрішньофірмовс планування.

Уже в 30-х рр. XX ст. ряд вчених (А. Файоль) обґрунтували значення передбачення як висхідного моменту будь-якого управління. В 50-х і початку 60-х років в корпораціях отримало розповсюдження довгострокове планування, засноване переважно на екстраполяції структурних параметрів і тенденцій розвитку фірми, з використанням економіко-математичних моделей і методів статистичного прогнозування ринку і комплексних фінансових моделей діяльності корпорацій. В 60-і — початок 70-х рр. подальше ускладнення ролі зовнішнього середовища обумовили появу стратегічного планування, заснованого на підході "від майбутнього до сьогочасного", що використовує специфічні методи (побудова сценаріїв, матриць оцінки різних варіантів господарської поведінки).

В умовах ринкової економіки планування діяльності організації вирішуються наступні задачі:

• виявлення перспектив зміни зовнішнього оточення фірми;

* формування цілей і стратегії розвитку;

• визначення першочергових задач, витрат і результатів;

* узгодження всіх підрозділів організації.

Планування діяльності організації тісно переплітається з контролінгом (управлінським обліком). Для успішного вирішення цих задач планування повинно відповідати певним принципам:

• підхід до підприємства як відкритої системи;

• гнучкість; оптимальність.

В сучасному розумінні планування діяльності організації включає стратегічне, тактичне і оперативне планування.

Індустріально розвинені красвіту завдяки плануванню намагалися цілеспрямовано впливати на ринкові процеси для досягнення цілей розвитку всього суспільства. На внутрішньофірмовому рівні планові показники визначаються власником чи керівником самостійно. Тут активно використовується бізнес-плану ванн я.

Стратегічні плани — це плани, які розробляють для досягнення стратегічних цілей. Стратегічний план — це генеральний план, який містить вирішення щодо розміщення ресурсів, пріоритети та послідовні дії, потрібні для досягнення стратегічних цілей.

Тактичні плани — плани, націлені на виконання стратегічного плану; такі плани здійснюють вищий і середній рівні менеджерів та мають дещо короткі терміни і конкретний об'єкт.

Оперативні плани — концентровані на виконання тактичних планів для досягнення оперативних цілей; їх розробляють менеджери середнього та нижчого рівня. Непоганих результатів приносить стабільна практика стратегічного планування, особливо у великих фірмах. Ці ж світові тенденції, але з деяким запізненням, стали діяти і в українській економіці.

Підприємці реалізуються, тобто відтворюються як суб'єкти економічного життя через таку організаційно-економічну ланку, як підприємство. Це заводи і фабрики, банки й універмаги, наукові та дослідні інститути і магазини, шахти і ферми, інші заклади, що є самостійними господарськими суб'єктами, які мають права юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Термін "фірма" означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи. Отже, підприємство і фірма є організаціями, що ведуть господарську діяльність.

Як самостійна економічна одиниця підприємство визначає, як і для кого виробляти. Підприємство виконує такі функції:

• організаційну;

• відтворювальну;

• соціальну.

Організаційна функція підприємства зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх.

Рис. 14.1

Механізм планування на рівні підприємства

Відтворювольна функція підприємства — це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

Соціальна функція полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Причини виникнення підприємств учені пояснюють по-різному:

* К. Маркс пов'язував утворення фірм з розвитком кооперації та поділу праці, заснованих на системі машин;

• Р. Коуз — наш сучасник, лауреат Нобелівської премії з економіки вважає, що поява фірм зумовлена необхідністю трансакцій них (ринкових) витрат.

Прогнозування функціонування виробництва:

1. Підприємство є економічно самостійним товаровиробником:

• на свій розсуд використовує майно, що йому належить; визначає програму дій;

• обирає постачальників та споживачів;

• формує ціни і розпоряджається доходами, що залишаються після сплати податків.

2. Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообігу капіталу.

3. Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом.

Економіка незалежної України потребує істотних структурних змін у національному багатстві:

* поступове зближення темпів зростання фондів виробничого і невиробничого призначення з метою докорінного поліпшення добробуту населення. Особливо це стосується таких невиробничих галузей, як освіта, охорона здоров'я. Тут необхідне більш швидке зростання фондів порівняно з виробничою сферою і навіть промисловістю;

* Істотні зміни у складі виробничих фондів: особлива увага на розвиток високотехнічних, науково містких галузей машинобудування, порошкової металургії, виробництво надтвердих матеріалів, електрозварювальної технології; необхідність створення виробничих потужностей для випуску зернових, кормо-, картоплезбиральних комбайнів, сіялок, косарок, тролейбусів, автобусів, навантажувачів, холодильників, взуття, тканин, автомобілів, теле-, відео-, аудіо-техніки.

Україна має зайняти відповідне місце у світовій торгівлі: зміцнення виробничих потужностей з виробництва літаків, суден, верстатів, приладів, електротехнічних виробів —- уже сьогодні на світовому ринку ця продукція має досить високу репутацію.

* для збільшення валютних надходжень — створення відповідної індустрії туризму: готелі, кемпінги, транспортні засоби і підприємства, що їх обслуговують, відповідні шляхи сполучення, засоби зв'язку, підприємства харчування і підприємства, що виробляють туристичні товари. Україна, спираючись на відповідну матеріальну базу, може збільшити кількість туристів у 20-40 разів, а це значні валютні надходження, які так потрібні для оплати імпортних товарів, у тому числі енергоносіїв;

* гостро постає проблема збільшення виробництва продукції, яка становить фонд споживання: створення потужностей для виробництва не тільки продуктів харчування, взуття, одягу, а й предметів довготривалого користування — легкових, пральних машин, телевізорів тощо;

* прискорений розвиток ВВП, докорінне поліпшення його структури знаходяться у прямій залежності від інформаційної індустрії, що потребує інтелектуальних інвестицій, створення повноцінного ринку інформаційних товарів.