Управління людськими ресурсами - Воронкова В.Г. - Висновки

1. Процес планування є першою і головною умовою підвищення ефективності підприємства. Знаючи середовище діяльності організації, керівники підприємств розробляють цілі і плани, які відображають різноманітні наміри організації. Головними видами планів є стратегічні, тактичні та оперативні. Процес управління складається з наступних функцій: планування; організація; координація і регулювання; облік, контроль і аналіз; активізація і стимулювання. Планування як елемент управління реалізується власником чи органом, що визначає сфери, форми і методи своєї участі в плануванні.

2. Функція планування — основа для прийняття управлінських рішень — управлінська діяльність, що передбачає як вироблення цілей і задач управління підприємством, так і визначення шляхів реалізації планів для досягнення поставлених цілей. Оскільки мета управління формується в рамках функції планування, то дана функція — центральна в системі функцій управління підприємством. Планування на підприємстві створює основу для ефективної дії, так як дозволяє не тільки очікувати зміни, але і готуватися до них. Воно виступає найважливішим організаційним фактором інтенсифікації виробництва. Планування займає особливе місце в системі управління соціально-економічними процесами, що відбуваються в суспільстві, і регулювання їх напрямку і динаміки. Планування соціально-економічного розвитку здійснюється з метою розробки обґрунтування і прийняття оптимальних рішень щодо вибору пріоритетних напрямків позитивних змін соціально-економічних процесів. Дія кожного із планів оцінюється відносно їх впливу на динаміку соціально-економічного стану території, результатам діяльності в галузях економіки, на підприємствах і фірмах.

3. Планування займає центральне місце в системі функцій управління: з планування розпочинається процес управління і з'являється управлінське рішення; від планування залежить якість самих рішень, передбачається успіх чи неуспіх всієї управлінської діяльності; управлінське рішення пов'язує минуле з майбутнім через сучасне, забезпечуючи безперервне протікання всіх управлінських процесів. Планування є органічно структурний нерозривний елемент управління.

4. Більшість великих компаній мають як стратегію бізнесу, так і корпоративну стратегію. SWOT — аналіз передбачає вивчення сильних і слабких сторін компанії, її можливостей і перешкод. Використовуючи цей аналіз, організація обирає стратегію, що забезпечує їй виконання місії організації.

5. Стратегія одного бізнесу — це план, який організація використовує для ведення бізнесу в конкретній галузі чи на конкретному ринку. М. Портер пропонує, щоб на цьому рівні організації розробляли стратегію диференціації; керування затратами або фокусування. Стратегія бізнесу також може розглядати стадії циклу існування продукту.

Корпоративна стратегія — це план, який організація використовує для керування своєю діяльністю у кількох галузях чи ринках. Організація, що не ди-версифікус діяльність, дотримується стратегії одного продукту. Організація провадить стратегію пов'язаної диверсифікації, коли вона керує пов'язаними видами бізнесу. Керування диверсифікацією організація виконує за допомогою матриці, що є набором технологічного менеджменту. Тактичним плануванням займається середня ланка менеджерів; ці плани обмежені часом та сферою впливу; їх розробляють для забезпечення виконання певних складових стратегічного плану; тактичні плани стосуються певних ресурсів; важливим є їхнє ефективне планування. Оперативні плани виконує низова ланка менеджерів організації; вони є короткотерміновими і мають вузьку сферу застосування; випливають з тактичних планів і спрямовані на досягнення оперативних цілей.

План одноразового використання розробляють для виконання дій, які не будуть повторюватися у майбутньому, це програми та проекти. Постійні плани створюють для виконання повторюваних дій; це політика, стандартна операційна процедура і правила та інструкції. Альтернативне планування також є важливою складовою оперативного планування, б. Більшість організацій розробляють альтернативні плани, передбачаючи заходи на випадок, коли початковий план не діє або діє неадекватно до ситуації. Альтернативні плани стають щораз важливішими для організацій, що діють в особливо складному та динамічному середовищі; вони є практичним засобом, що допомагає менеджерам діяти в умовах невизначеності і непостійності.

Питання для самоконтролю

1. В чому сутність галузевого планування?

2. Проаналізуйте основні етапи в плануванні організацією.

3. Задач/ планування в умовах ринкової економіки.

4. Механізм планування на рівні підприємства.

5. Основні етапи становлення ринкового планування.

6. Функції ринкового планування.

7. Дайте аналіз реактивного, Інактивного, преактивного, Інтерактивного планування.

8. Суть стратегічного плану І його основні етапи.

9. Переваги і недоліки тих чи Інших видів планування.

10. В чому суть культури стратегічного планування?

11. Процес І мета стратегічного планування.

12. Тактичне планування І бізнес-план.

13. Планування потреби в персоналі.

14. Які основні характеристики плану?

15. Шо таке планування?

16. В чому заключаються переваги планування?

17. В чому заключаються недоліки планування в економіці?

18. Що розуміється під формою плану?

19. Які основні принципи планування.

20. Що таке методологія планування?

Література

1. Алексеева М. М. Планирование деятельности фирмы. — М..* Финансы и статистика, 2000.

2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. — СПб.: Питер, /999.

3. Брю С. Л„ Макконел К. Р. Экономикс. —М, 1992.

4. Гончаров В. В. Важнейшие понятия и концепции в современном управлении, —-М., 1998.

5. Морозова Т. Г., Дурдыев Ю- М., Тихонов В. Ф. и др. Государственное регулирование экономики: Учебное пособие для вузов / Под ред. Т. Г. Морозовой. — М.: ЮНкИИ-ДАТА,2001.

6. Лалишинская Г. К., Петров А. Н. Планирование в условиях рынка: Учеб. пособ. — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и Ко", 2003. —252 с.

7. Жихаревич Б. С. Современная экономическая политика городских и региональных властей.—СПб.: ИСЭПРАН, 1995.—С. 45-47.

8. Ильин А. Н. Планирование на предприятии: Учебник. — 2-е изд., перераб. — Мн.; Новое знание, 2001.

9. Козырев А. А., Прокопчук Л О. Стратегическое планирование. — СПб.: Издательство Михайлова В. А., 2000.

10. Кук К. Д. Малый бизнес: стратегическое планирование. —М..* Довгань, 1998.

11. Мельник А. Н. Стратегическое планирование деятельности фирмы на этапе перехода к рыночным отношениям. —М., 1996.

12. МинтцбергГ., АльстрэндБ., Лэмпел Д. Школа стратегий. — СПб.: Питер, 2000.

13. Парсаданов Г. А. Планирование и прогнозирование социально-экономической системы страны (Теоретико-методологические аспекты): Учебное пособие для вузов. —М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2001.