Педагогіка - Пальчевський С.С. - Значення педагогічної діяльності М.Пирогова, М.Корфа та Х.Алчевської для розвитку педагогічної думки в Україні.

Важливу роль у розвитку шкільництва та педагогічної думки у другій половиш XIX ст. в Україні відіграли відомі діячі освіти М.Пирогов, М.Корф та Х.Алчевська, які представляли ліберально-буржуазний та буржуазно-демократичний напрями громадсько-педагогічного руху тих часів.

Пирогов М.І. (1810-1881). Уродженець м. Москви. Закінчив медичний факультет Московського університету. Учасник Кримської війни. У 1856-1868 рр. - опікун Одеського учбового округу, у 1861 р. - Київського. Після виходу на пенсію до кінця життя займався лікувальною практикою в с. Вишня неподалік від Вінниці

В історію педагогіки ввійшов як теоретик у галузі педагогіки та організатор народної освіти. Автор праць: "Про хід освіти у Новоросійському краї і про кричущу необхідність реформування навчальних закладів ", " Про публічні лекції з педагогіки ", "Про зміни правил прийому в благородні пансіони при гімназіях", "Циркулярна пропозиція директорам училищ Одеського навчального округу", "Школа і життя ", "Питання життя " та ін.

Стверджував, що питання виховання повинні стати "питаннями життя", оскільки вони визначають не лише долю кожної окремої людини, а й майбутнє всього суспільства. Найбільшими вадами сучасної йому освіти вважав її становість, вузькопрофесійну та чиновницько-кар'єристську спрямованість виховання, зниження загальноосвітнього рівня навчання в усіх ланках освіти.

Брав активну участь в обговоренні освітньої реформи 60-х років. Пропонував організацію нової системи народної освіти без національних обмежень. Основою її називав елементарну школу з двох класів, де вивчалися б закон Божий, грамота, рахунок. Наступний ступінь - прогімназія - реальна і класична з 4-річним курсом навчання кожна. Середня ланка освіти представлялася реальною і класичною гімназіями. Після закінчення першої передбачалося навчання у вищих технічних навчальних закладах, другої - в університетах.

Як відомий прогресивний діяч у галузі освіти, утвердився завдяки пропаганді ідей гармонійного розвитку вроджених "сил народу", відкритого доступу до середньої та вищої освіти, незалежно від станової приналежності людини.

Микола Олександрович Корф (1834-1883) - видатний земський діяч народної освіти, педагог і методист. Уродженець м. Харкова. У 1848-1854 рр. навчався в Олександрійському ліцеї (м. Петербург). Згодом служив у міністерстві юстиції. Після цього працював головою училищної ради у м. Олександрівську (нині м. Запоріжжя). Завдяки його енергії та керівництву в Олександрійському повіті відкрили свої двері понад 40 земських шкіл. Створив особливий тип земської трирічної школи, уроки в якій проводилися одним учителем одночасно з учнями трьох класів. Розробив детальні плани таких занять.

На організацію навчальної діяльності земських шкіл в інших губерніях мали вплив його методичні книги, статті, "Відчити Олександрійського повіту училищної ради", написана ним книга для класного читання "Наш друг".

Серед основних дидактичних правил, які М.О.Корф поклав в основу підручника "Наш друг", були такі: 1) не вимагати від учнів заучування того, що їм не зрозуміло, але добиватися міцного запам'ятовування того, що добре засвоєно; 2) привчати дітей до самостійної роботи; 3) дотримуватися доступності навчального матеріалу у процесі навчання; 4) у навчанні просуватися вперед, спираючись на досягнуте; 5) дотримуватися принципу наочності в навчанні.

Алчевська (Журавльова) Христина Данилівна (1841-1920)- учителька, організаторка недільних шкіл, відома діячка народної освіти, письменниця. Народилася на Чернігівщині у сім'ї вчителя. Батько, будучи обмеженою людиною, не визнавав доцільності жіночої освіти. У спогадах "Передумане й пережите" письменниця згадує, як самотужки вчилася читати, підслуховуючи за дверима кімнати уроки студента-семінариста, які той за 5 крб. давав її братам.

Початок її літературно-творчої та педагогічної діяльності припадає на 60-і роки, відомі в історії суспільного руху як період "ходіння в народ". У цей час Христина Данилівна пише вірші, захоплюється творами демократичної літератури. У 1862 р. відкриває у Харкові безплатну жіночу недільну школу, яка понад півстоліття була своєрідним організаційно-методичним центром створення недільних шкіл для підлітків та дорослих в усій Російській імперії. Спочатку в цій школі навчалося близько сотні учениць, та через три десятиліття - понад 600, Серед них були не тільки жительки міста, а й селянки з харківських околиць. Класи формувалися як за віком учениць, так і рівнем їх підготовки. Навчальні програми передбачали посилену роботу в класі. Домашні завдання в основному стосувалися читання художніх творів.

На власні кошти відкрила школу для сільських дітей у селі Олексіївка на Луганщині. Свої педагогічні погляди і досвід висвітлила у книгах: "Що читати народові?", "Книга дорослих", "Передумане і пережите", "Програма з усіх предметів для дорослих і малолітніх учнів", "Посібник для дорослих ", "Півроку з життя недільної школи ", "Історія відкриття школи в с. Олексіївка Михайлівської волості" та ін.

В історію педагогіки ввійшла як основоположник методики навчання дорослих грамоти. Пропагувала ідею всезагального народного навчання рідною мовою. Розробила методику проведення літературних бесід із учнями. Широко використовувала педагогічну спадщину К.Д.Ушинського.