Педагогіка - Пальчевський С.С. - Ідеї національного шкільництва М.Драгоманова, Т.Шевченка, М.Грушевського.

Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) - історик, публіцист, духовний натхненник українського культурно-освітнього відродження. Уродженець м. Гадяча на Полтавщині. Освіту здобув, навчаючись у Полтавській гімназії, а згодом - на історико-філологічному факультеті Київського університету. Був послідовником кирило-мефодіївців, активним членом "Старої громади" - громадського університетського об'єднання, що у своїх політичних поглядах схилялося до федерації всіх українських земель у союзі з Росією на основі демократизму західноєвропейського типу. За свої погляди був звільнений із посади доцента університету.

Після звільнення виїхав у Женеву, де заснував журнал "Громада" та видання книг українською, російською і західноєвропейськими мовами. "Женевський гурток" Драгоманова став зародком українського соціалістичного руху, яке згодом привело до розриву із "Старою громадою".

В основі ідеї національного шкільництва М.Драгоманова лежала вимога проведення радикальних реформ у галузі освіти: повернення прав українській мові, створення на цій основі елементарної, спеціальної та вищої шкіл; етичне та естетичне виховання на базі кращих народних традицій та творчості; постановка головної мети виховання - формування гуманної, національно свідомої людини, активного громадянина; орієнтація молоді на високі зразки духовності та працьовитості; відданість рідному народу, яка б була несумісною з бажанням бути "провінційним родичем, прихвоснем чужого"; суттєве поліпшення становища сільських учителів.

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) хоч ніколи і не був учителем і, окрім "Букваря Южнорусского", не написав ніяких педагогічних творів, але своїми поетичними творами, повістями, драмами заклав основи тієї екопсихологічної системи особистості, яка, згідно з російською вченою Г.О.Глотовою, становить своєрідний внутрішній психологічний "дім", усі компоненти якого "взаємопов'язані, пригнані один до одного" і забезпечують людині "стабільність її внутрішнього духовного світу".

Без створених великим поетом яскравих образів кращих представників українського народу, близького серцю кожного українця образу неньки - України важко виховувати глибокі патріотичні почуття у підростаючого покоління в цей складний, суперечливий, доленосний час.

В основі освітньо-виховного ідеалу Шевченка - щира, працьовита, духовно багата людина, яка, з одного боку, і "чужому" навчається і "свого" не цурається, а з іншого - здатна "все розібрати" і "спитати" себе: ,Що ми? Чиї ми? Яких батьків? За що закуті?"

Шевченко мріяв про справжню народну школу, в якій би навчалися рідною мовою всі діти без будь-яких обмежень. Великі надії покладав на недільні школи, намагався їм всіляко допомагати (передавав частину коштів, отриманих від реалізації "Кобзаря"). Намагаючись прислужитися справі українського шкільництва, підготував до видання "Буквар Южно-русский", яким започаткував свій план створення дешевих, доступних для всіх дітей шкільних підручників. Стосовно цього в одному із своїх листів писав: "Думка єсть за "Букварем" напечатать лічбу (арифметику) і піни, і величини такої ж, як і "Буквар". За лічбою етнографію і географію в 5 копійок. А історію, тільки нашу, може вбачаю в 10 копійок" З листа М.К.Чалого видно, що великий поет бачив початкове навчання не обмеженим рамками формування навичок письма, читання, рахунку, а й таким, яке повинне давати початкові відомості з історії, географії та етнографії України. З цією метою у "Букварі" помістив дві великі народні думи - "Про Поповича" і "Марія Богуславка", окрім них наводилися народні приказки та прислів'я.

Шевченковій поезії вдалося освятити образи цнотливої дівчини та матері - творців сім'ї, родинної основи як споконвічного коріння життя народу.

Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934)- професор, видатний історик, публіцист, перший Президент України. Автор нової концепції української історії, яку вважав могутнім засобом громадського виховання, важливим моральним елементом навчального змісту.

Пройшов складний життєвий шлях. Після захисту дисертації (1894) певний час працював завідувачем кафедри історії Львівського університету. Редагував "Записки..." Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. Очолював дирекцію "Українсько-руської видавничої спілки. У 1906 році заснував у Петербурзі "Украинский вестник" - орган української громади в Державній Думі. З березня 1917 р. обраний головою Української Центральної Ради, а в 1918р. став Президентом Української Народної Республіки.

Стверджував, що серед найважливіших потреб розвитку національного виховання є потреба рідної школи, без якої народ ніколи не зможе вибитися на самостійну дорогу життя і залишатиметься лише пасинком чужих народів. Зважаючи на це, навчання рідною мовою вважав головним принципом організації народної освіти. Намагаючись втілити цей принцип у життя, видав "Історію українського народу", "Коротку історію України", "Ілюстровану історію України", інші навчально-методичні посібники. Написав низку статей, у яких обстоював виховну роль історичної пам'яті українського народу. Згодом об'єднав їх у збірки: "Хто такі українці й чого вони хочуть", "На порозі Нової України", "Вільна Україна".

Намагаючись донести слово української науки та освіти до читача, ініціював у 1899 р. створення "Української Видавничої Спілки" - першого в Україні українського видавництва.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Обґрунтуйте антиукраїнський характер освітньої політики московського царату.

2. У чому полягають гуманістичні засади виховних підходів Г.Сковороди?

3. Зробіть порівняльний аналіз освіти на східноукраїнських землях та землях Галичини, Закарпаття і Буковини у другій пол. XVIII - XIX ст.

4. Доведіть на конкретних прикладах зниження рівня освіченості й писемності в Україні на початку XIX ст.

5. Розкрийте особливості педагогічних поглядів М.Костомарова, Т.Шевченка, П.Куліша.

6. У чому полягає значення творчості Т.Шевченка для розвитку національної школи?

7. Обґрунтуйте твердження К.Ушинського: "Педагогіка - це не наука, а мистецтво, - найобширніше, складне, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв".

8. Визначте зміст національного виховання згідно з поглядами на освіту М.Драгоманова та М.Грушевського.

9. Установіть за М.Грушевським взаємозв'язок між українознавством та ідеєю національного виховання.

Завдання для самостійної роботи

1. Складіть конспект праць:

а) К.Д.Ушинський "Людина як предмет виховання";

б) О.В.Духнович "Народна педагогія про загальні правила наставляння".

2. Подумайте, що саме з погляду сучасного розвитку педагогічної науки викликає в них інтерес?

Рекомендована література

1. Волкова НИ Педагогіка. - К., 2003. - С. 500-518.

2. Грушевський М. Про українську мову і українську школу. - К., 1991.

3. Духнович О.В. Народна педагогія про загальні правила наставляння // Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І. Кузьмінський, В.Л. Омелянен-ко.-К., 2003.-С. 38-44.

3. История педагогики І H.A. Константинов, E.H. Медынский, М.Ф. Ша-баева.-М., 1982.-С. 215-233.

5. Іванова Г.П. Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України. - К., 1971.

6. Левківський M.B. Історія педагогіки. - К., 2003. - С. 178-252.

7. Сковорода Г.С Вдячний Єродій // Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І. Кумінський, В.Л. Омеляненко. - К., 2003. - С. 466-468.

8. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання // Вибрані педагогічні твори: У 2т.-К., 1983.-Т. 2.-С. 192-240.

9. Фіцула ММ. Педагогіка. - К., 2000. - С. 508-526.