Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д. - Методи розробок і вивчення курсу

У 60—70-ті роки при вивченні міжнародних відносин спостерігалося захоплення застосуванням емпіричних методів: емпіричної інформації, кількісних методів її обробки. Такий підхід привів до впровадження в дослідницьку практику понять і прийомів, запозичених із різних суспільних і точних дисциплін. Використовувалися, зокрема, математичні засоби аналізу й системного моделювання. Серед найпоширеніших методів був контентний аналіз, уперше застосований для тестування змісту засобів масової інформації в 30-ті роки у США. Тепер використовується для оцінки специфічних характеристик текстів, а також у разі значного текстового обсягу. Мета такого аналізу — дати відповідь на питання, що хоче наголосити або приховати автор документа.

Попри те, що лише окремі вчені намагалися встановити, як рівні співвідносяться з практикою при поділі міжнародної системи на політичні, економічні, військові і соціальні сектори, ідея рівнів аналізу мала глибокий вплив на засоби вивчення міжнародних відносин. Дискусія про рівні аналізу сьогодні обмежується лише політичними і воєнними темами й поки що не містить інших аспектів. Концепція розглядає сутність рівнів і критерії їх формування, пропонує визначати рівень сукупністю елементів, схожих за своїми характеристиками. Це допомагає зрозуміти різницю між системою і частиною. Диференціювання рівнів аналізу і джерел залежить від точності та підходів до визначення рівнів. У системі взаємодії держав їх може бути необмежена кількість.

Застосовується також івент-аналіз, або аналіз явищ. Методика івент-аналізу впроваджується під час аналізу міжнародних переговорів, пропозицій ворогуючих сторін, динаміки поступок тощо. Досить поширеним є засіб, реалізований 1975 р. розробкою відомого проекту — банку Азара з проблем міжнародних конфліктів, до якого було внесено інформацію з 135 країн і зафіксовано 500 тис. подій за 30 років. Е. Азару належить заслуга введення до наукового вжитку 13-бальної шкали "співробітництво — ворожість", що дістала назву "шкала Азара".

Когнітивне картирування зародилося в межах одного з провідних напрямів психології — когнітивній психології, що концентрує свою увагу на особливостях організації, динаміки та формування знань людини. Прихильники такого підходу вважають, що цей засіб дає змогу прогнозувати поведінку особистості в різних ситуаціях. У міжнародних відносинах вони досліджують (будують схеми), як той чи той політичний діяч бачить розв'язання міжнародної проблеми, малюють політичний портрет лідера, громадського діяча. Негативними характеристиками методу вважається відрив від змісту мотивів ціннісних орієнтацій особистості.

Прикладне моделювання — це створення моделі, формально тотожної явищу. Цей метод набув поширення у працях західних дослідників, учені країн СНД його майже не застосовують. Логіко-інтуїтивне і формалізоване моделювання застосовується в систематизації проблематики міжнародних переговорів. Визначаються такі типи переговорів: про продовження відносин, про нормалізацію, про перерозподіл, про створення нових умов тощо.

Квантифікована модель поєднує системний аналіз, математичну техніку дослідження операцій і кібернетичний підхід. Таким чином досліджується процес досягнення порозуміння, укладення угоди між сторонами, що конфліктують. Зазначена модель є фактично схемою штучного міжнародного процесу. Нормативне моделювання поєднує загальну теорію систем та основні філософські категорії. Математичні засоби в міжнародних відносинах були запроваджені американськими вченими для застосування здебільшого в конфліктних ситуаціях. Серед них — динамічні моделі як засіб опису поведінки міжнародних систем і суб'єктів відносин. Завдяки такому засобу досліджувалося суперництво європейських держав напередодні Першої світової війни. Сучасні тенденції формування світового політико-правового простору потребують застосування деяких названих методів.

Метод системного аналізу є майже універсальним методом дослідження формування і розвитку міжнародних відносин. Він поєднує в собі виважений конструктивізм із об'єктивністю. Поєднання цього методу з емпіричним може дати вагомі результати дослідження, наближені до реалій. Системність стосовно міжнародних відносин уявляється як певний характер довготермінових взаємовідносин держав або груп держав, що вирізняються стабільністю і взаємозалежністю, в основі яких лежить намагання досягти певного, свідомого компромісу стійких цілей і де наявні елементи правової регламентації базових аспектів міжнародної діяльності.

Поява у провідних країн чітких, довготермінових, усвідомлених владними елітами державних інтересів привнесло у міжнародні відносини відому стабільність і передбачуваність. Це мало вплив на ставлення держав до договірних зобов'язань, піднесло їх значення у регулюванні відносин між складовими елементами системи й надало серйозного імпульсу спробам упровадження правових норм у цю сферу.

Система міждержавних відносин України є типовою міждисциплінарною галуззю знань, яка активно використовує прийоми і методи, запозичені з історичних, політологічних, соціологічних, правових, філософських, економічних досліджень. Сюди входять також методи моделювання, широко застосовані під час і ситуаційного аналізу, і вивчення конфліктогенних ситуацій. Системний аналіз передбачає дослідження всього комплексу міждержавних відносин як цілісного організму, що розвивається і вдосконалюється. Системний метод сприяє глибшому аналізові мотивації поведінки сторін, виявленню питомої ваги різних чинників, що детермінують їхні дії, дослідженню механізму, що визначає динаміку світового співтовариства загалом, і прогнозуванню цього розвитку. Для системного методу притаманний історичний підхід. Під час вивчення предмету, а також пошуку шляхів реалізації державних інтересів у зовнішньополітичній площині, під якими розуміють сукупність довгострокових програмно-цільових установок — стратегічних, військових, економічних, пропагандистських тощо, поза згаданими можуть бути застосовані порівняльний, діахронний, метод періодизації, а також метод актуалізації. Таким чином ми ознайомимося з методами історизму, об'єктивності, порівняльним (компаративним) методом та ін.

Отже, вся історія системності у міжнародних відносинах поділяється на кілька значних етапів. Більшість дослідників вважають, що кожна модель міжнародних відносин пройшла в своєму розвитку майже завершальний цикл: від фази становлення до консолідації, до стійкого розвитку, а потім починається криза даної моделі, що переходить у розпад. Причому відліком кожного нового витка розвитку є значний військовий конфлікт. Це міркування не є універсальним з огляду на те, що перехід від біполярної системи відносин до нової форми організації світового співтовариства відбувся мирним шляхом, що можна вважати також і винятком із правила.

Закономірності розвитку системи міждержавних відносин України виведено з урахуванням конкретно-історичного часу, тобто застосовано принцип об'єктивності, історизму та діалектичного пізнання, що є фундаментом побудови системних схем зовнішньополітичної діяльності нашої держави.

Системному методу притаманний історичний підхід. Деякі елементи системності можна знайти в ранній історії міжнародних відносин, прикладами чого є міста-держави в античній Греції або держави в Північній Італії в XIV—XV ст. Сучасні наукові школи ведуть відлік системності в міжнародних відносинах від середини XVII ст. — з моменту завершення Тридцятирічної війни і укладення Вестфальського миру (1648). Саме ті події дали поштовх розвиткові буржуазних відносин у Європі, сприяли формуванню стійких національних держав — Англії, Франції, Нідерландів, Швеції, Іспанії. Поява перших національних держав серйозно змінила не тільки політичну карту Європи, а й характер міждержавних відносин.

1.2. Чинники формування зовнішньополітичних засад
Розподілення зовнішньополітичних функцій
Міжнародне визнання України
Перелік дипломатичних представництв іноземних держав в Україні
1.3. Розбудова зовнішньополітичного відомства України
Діяльність Міністерства закордонних справ України на сучасному етапі
Додатки
Із Закону України "Про основи національної безпеки України"
З праці І. Нагаєвського "Історія Української держави двадцятого століття"
Розділ II. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІР ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru