Історія держави і права України - Терлюк І.Я. - Держава і право в Україні доби Гетьманату - "Української держави" гетьмана П. Скоропадського

Другою за порядком українською національною державною формацією за новітнього часу стала "Українська держава" або Гетьманат.

Із-поміж усіх національних державних формацій революційного часу питання місця й ролі новітньої гетьманської держави у вітчизняних державотворчих процесах, її правового статусу у вітчизняній історичній та історико-правовій науках сьогодні висвітлюються чи не найбільш неоднозначно. Серед українських істориків тривалий час переважає думка, що "маріонетковий уряд П. Скоропадського" репрезентував найреакційніші, компрадорські (поміщицько-капіталістичні) верстви в Україні й проводив жорстку реакційну політику у соціально-політичній сфері (А. Брайчевський). Подібно, ті з вітчизняних істориків права, які здебільшого визначають гетьманську державу як "український різновид маріократії", вважають, що вся державотворча діяльність П. Скоропадського - яскраве свідчення "принесення інтересів народу у жертву інтересам держави" (О. Мироненко). Водночас, окремі з сучасних дослідників (А. Середа) бачать у цьому позитив і переконані, що авторитарний режим П. Скоропадського виправдовував своє існування вже самою необхідністю національного звільнення й відродження. Останнім часом у вітчизняній історико-правовій науці (О. Тимощук) утверджується думка про те, що встановлення гетьманського режиму свідчило насамперед про повагу до таких загальнолюдських цінностей, як життя, сім'я і власність особи, прагнення служити своїй Батьківщині, щоб налагодити в ній спокійне громадське життя й забезпечити правопорядок, а проголошення П. Скоропадським урядового курсу на ринкову економіку означало кардинальну зміну державних ціннісних пріоритетів.

І справді, період гетьманства Павла Скоропадського був ще більш суперечливим і неоднозначним, порівняно з річним періодом діяльності Центральної Ради. З одного боку, створювалася сильна і спочатку досить ефективна централізована влада, було впорядковане законодавство, відновлена у правах власність, розгорнулося будівництво регулярної армії та флоту. А з іншого - інституції, які діяли від імені української держави, цю державу дискредитували, причому нерідко діяли цілеспрямовано й організовано. Передусім ідеться про армійські частини, командний склад яких переважно складався з офіцерства російської царської армії, налаштованого відверто антиукраїнські, та місцевих органів влади, які також складалися з колишнього царського чиновництва.

Сучасні дослідники (Я. Грицак) висловлюють припущення, що у вужчому значенні, П. Скоропадський будував ані українську, ані російську національну державу. Гетьманський режим прагнув впровадити нову концепцію української нації, яка ґрунтувалася б не на знанні української мови, а на лояльності до Української держави А держава ця розумілася у ширшому, територіальному значенні, а не у вузькому, етнічному.

З інших особливостей державного будівництва у період Гетьманату варто наголосити на тому, що воно відбувалося за іноземної (німецької й Австро-Угорської) військової присутності. Хоча сам П. Скоропадський, як зазначають дослідники (С. Кульчицький, О. Реєнт), з обережністю ставився до німецьких і австрійських військових чинів, розуміючи їх незаінтересованість у створенні сильної й суверенної Української держави, а тому прагнув дотримуватися нейтралітету й очікував того ж від німецько-австрійського командування.