Міжнародне право - Тимченко Л.Д. - 16.7. Міжнародні екологічні організації

За ініціативою групи вчених і уряду Швейцарії в листопаді 1913 р. у Берні відбулася перша в історії міжнародних відносин Конференція з міжнародної охорони природи. У ній взяли участь 17 держав, у тому числі Росія. Конференція ухвалила рішення утворити дорадчу Комісію для міжнародної охорони природи. Проте Комісія не була сформована в остаточному вигляді і не виявила себе.

Дві світові війни значною мірою ускладнили процес створення міжнародних екологічних організацій. Після Другої світової війни ситуація змінилася на краще. 28 жовтня 1948 р. на Конференції у Фонтебло (Франція) було засновано Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП), перейменований у 1990 р. у Всесвітній союз охорони природи; в літературі часто вживається стара скорочена назва - МСОП. Союз зробив значний внесок у розвиток міжнародного екологічного права і сьогодні є найавторитетнішою неурядовою міжнародною екологічною організацією. До складу МСОП, крім держав на урядовому рівні й державних установ, входять міжнародні та національні неурядові організації, вчені й експерти. У структурі МСОП працюють 6 постійних комісій, у тому числі Комісія екологічного права. У тісному взаємозв'язку з Комісією функціонує Міжнародний центр екологічного права у Бонні (ФРН).

Організація Об'єднаних Націй та її спеціалізовані установи, вирішуючи багато актуальних проблем міжнародного співтовариства, займаються також питаннями екологічної безпеки. Так, ФАО, виконуючи поставлені перед нею завдання у сфері агропромислового розвитку, бере участь у міжнародних заходах щодо раціонального використання та охорони ґрунтів, лісів, водоймищ, тваринного світу. ІКАО та ІМО покликані забезпечити на користь всього людства безпечне і розумне використання повітряного і морського середовища. ЮНЕСКО, займаючись питаннями міжнародної наукової співпраці, безпосередньо бере участь у програмах наукових досліджень з охорони і поліпшення навколишнього середовища. Є екологічний компонент також у діяльності ВООЗ і МОП.

За рекомендацією Стокгольмської конференції 1972 р. Генеральна Асамблея ООН заснувала Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). До структури ЮНЕП входять рада керівників, секретаріат і Фонд навколишнього середовища. Метою ЮНЕП є координація діючих природоохоронних програм і формування нових програм у цій сфері. Пріоритетність програм визначає рада керівників, а Фонд навколишнього середовища є для них фінансовим каталізатором. Центральні установи ЮНЕП розташовані в Найробі (Кенія) і мають значну автономію. Відповідно до рішення Конференції в Ріо-де-Жанейро 1992 р. в ООН була створена Комісія зі сталого розвитку, яка повинна забезпечувати гармонізацію економічного прогресу та екологічної безпеки.

У липні 1993 р. Міжнародний Суд ООН заснував камеру з питань охорони навколишнього середовища (екологічну палату) у складі семи регулярних суддів - членів Міжнародного Суду.

Регіональні організації (ЄС, ОБСЄ, РЄ, СНД та ін.) приділяють дедалі більшу увагу проблемам екологічної безпеки. Так, в рамках ОБСЄ в Софії в 1989 р. була проведена Нарада із захисту навколишнього середовища. В рекомендаціях Наради, які були пізніше прийняті Паризькою зустріччю на вищому рівні (1990 р.), підкреслювалася важливість співпраці в науково-технічному, адміністративному, правовому й освітньому аспектах захисту навколишнього середовища. 22 квітня 2009 р. Генеральна Асамблея ООН одноголосно схвалила резолюцію про проголошення 22 квітня Міжнародним днем Матері-Землі. А на 64-й сесії (2009 р.) Генеральна Асамблея ООН постановила внести в попередній порядок денний наступної, 65-ї, сесії в рамках пункту з назвою "Сталий розвиток" підпункт "У гармонії з природою". Міжнародні неурядові організації (Всесвітній фонд диких тварин, Грінпіс, Міжнародний екологічний суд, МСОП та ін.) стають дедалі більш активними і дієвими учасниками міжнародних відносин, що забезпечують суспільну підтримку і контроль у питаннях екологічної безпеки. Дуже важливо визначити формулу плідної і взаємодоповнюючої співпраці в екологічній сфері між МПО і МНУО.

Розділ 17. МІЖНАРОДНЕ АТОМНЕ ПРАВО
17.1. Поняття і розвиток міжнародного атомного права
17.2. Міжнародно-правове регулювання атомної енергетики
17.3. Міжнародна відповідальність за ядерну шкоду
17.4. МАГАТЕ і режим нерозповсюдження ядерної зброї
Розділ 18. МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ПРАВО
18.1. Формування, поняття і джерела міжнародного економічного права
18.2. Принципи міжнародного економічного права
18.3. Міжнародно-правове регулювання певних видів міжнародної економічної діяльності
18.4. Регіональне економічне співробітництво і міжнародне право
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru