Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 6. Присяга нотаріуса

Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в урочистій обстановці приносить присягу такого змісту:

"Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса".

Присяга нотаріуса є традиційним елементом нотаріальної діяльності, що полягає у наданні особою, яка розпочинає нотаріальну діяльність, гарантій перед державою щодо належного виконання нею професійних обов'язків, дотримання основоположних засад нотаріальної діяльності, а також відповідності її займаній посаді.

Необхідно звернути увагу на те, що в зазначеній статті використовується вираз "особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю", що викликає деякі зауваження. Право на зайняття нотаріальною діяльністю має особа, яка отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, але принесення присяги нотаріуса відбувається не в разі отримання свідоцтва (оскільки особа може і не скористатися наданим їй правом), а у випадку призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності, тобто в момент, коли особа безпосередньо отримує повноваження нотаріуса. Таким чином, у ч. 1 розглядуваної статті слід зазначити, що присяга приноситься особою, приватна нотаріальна діяльність якої зареєстрована вперше або яка вперше призначена на посаду державного нотаріуса.

Говорячи про присягу члена Уряду, О. В. Совгиря зазначає, що складення присяги членами уряду підкреслює особливий державний статус цих посадових осіб та підвищує їх політичну відповідальність перед українським народом. Зобов'язання скласти присягу членами Уряду розглядається також як один із ключових моментів легітимності Уряду, невід'ємною умовою довіри народу до виконавчої влади і важливим моральним обмеженням для державного політичного діяча, якщо він опиниться перед спокусою порушити ті або інші правові норми1. Зазначене твердження можна використати для розуміння будь-якої присяги. Складаючи присягу, нотаріус підкреслює свою відповідальність перед державою, зобов'язання виконати покладені на нього обов'язки сумлінно та згідно із законом.

Принесення присяги нотаріуса є обов'язком особи, яка розпочинає нотаріальну діяльність (див. коментар до статей 17 та 24 Закону України "Про нотаріат"). Закон не передбачає можливості здійснення нотаріальної діяльності у випадку відмови від принесення присяги. Таким чином, держава наділяє нотаріуса повноваженнями лише у випадку добровільного заявлення особою відповідних гарантій.

Стаття 7. Вчинення нотаріальних дій

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

Стаття 7 Закону України "Про нотаріат" стосується всіх осіб, уповноважених на вчинення нотаріальних дій (статті 37, 38, 40, 40і цього Закону). У ній визначено нормативну основу вчинення нотаріальних дій, а саме вказано на ті нормативно-правові акти, якими слід керуватися під час їх вчинення. Як бачимо, зазначена вказівка ґрунтується на загальновизнаній ієрархічній побудові системи законодавства. При цьому вчинення нотаріальних дій вимагає використання спеціальних актів законодавства, що стосуються порядку вчинення нотаріальних процедур, а також актів законодавства цивільного, сімейного, господарського та іншого спрямування, з урахуванням яких вчиняється та чи інша нотаріальна дія.

Таблиця 1. Основні нормативно-правові акти, що застосовуються під час вчинення нотаріальних дій

Назва нормативно-правового акта

Значення нормативно-правового акта для вчинення нотаріальних дій

Конституція України від 28.06.1996 р.

Є основою всього чинного законодавства України, визначає напрям діяльності держави щодо забезпечення, охорони і захисту прав та інтересів людини і громадянина

Закон України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ

Визначає основні питання вчинення нотаріальних процедур, повноваження осіб, які мають право вчиняти нотаріальні дії, права та обов'язки нотаріуса тощо. Являє собою основу нотаріальної діяльності і вчинення нотаріальних дій

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

Закріплює характеристики майнових і немайнових прав, порядок їх реалізації, визначає основні права та обов'язки фізичних і юридичних осіб у галузі цивільних правовідносин та ін. Окремі положення являють собою матеріальну основу для вчинення нотаріальних дій (наприклад, норми, які встановлюють вимоги до форми і змісту правочинів, врегульовують питання власності, визначають поняття і сутність зобов'язань тощо)

Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р.

Включає основоположні засади сімейних правовідносин, визначає права та обов'язки подружжя, взаємовідносини батьків та дітей, врегульовує питання спільної власності тощо. Широко застосовується під час вчинення нотаріальних дій, багато норм Кодексу обов'язково враховуються при посвідченні договорів (стосовно порядку розпорядження спільною власністю, відносно прав та обов'язків сторін у шлюбному договорі та ін.)

Земельний кодекс України від 25.10.2001 р.

Визначає важливі питання виникнення, зміни і припинення земельних правовідносин, встановлює права та обов'язки їх учасників тощо. Застосовується при посвідченні правочинів відносно земельних ділянок та/або прав на них

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.

Визначає порядок організації та здійснення господарської діяльності, організаційно-правові форми і структуру юридичних осіб приватного і публічного права, їх особливості і т. д. Має важливе значення для вчинення нотаріальних дій за участю юридичних осіб, визначення їх правоздатності і дієздатності, встановлення повноважень їх представників тощо

Податковий кодекс України від 02.12.2010 р.

Містить норми щодо ставок податку з доходів фізичних осіб, порядку його нарахування і сплати, визначає правове становище нотаріуса як правового агента тощо. Використовується під час посвідчення багатьох правочинів, подання податкової звітності та ін.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р.

Встановлює види адміністративних стягнень, порядок їх накладення, перелік осіб, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначає особливості адміністративної відповідальності та ін. Вчинення окремих видів нотаріальних дій супроводжується необхідністю роз'яснення адміністративного законодавства (наприклад, у випадку засвідчення справжності підпису особи на заяві про подання дозволу на проживання іноземного громадянина в Україні роз'яснюється зміст статей 205, 206 Кодексу України про адміністративні правопорушення)

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р.

Покликаний охороняти найважливіші суспільні відносини від протиправних посягань, визначає, які діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, встановлює покарання за вчинення злочинів тощо. Нотаріус визнаний Кримінальним законом спеціальним суб'єктом злочинів, передбачених статтями 232і, 358, 3652, 3684. Таким чином, Кримінальний кодекс України безпосередньо впливає на правовідносини у галузі нотаріальної діяльності

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ

У законі розкривається питання проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, встановлено види обмежень на нерухоме майно, визначені органи державної реєстрації прав на нерухоме майно та ін. Використовується для перевірки законності реєстрації права власності на нерухоме майно, наявності в правовстановлювальному документі (свідоцтво про право власності на нерухоме майно) необхідних реквізитів тощо

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р.№755-ГУ

Визначає порядок проведення реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вимоги до оформлення статутних документів, порядок надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців тощо, що є невід'ємними елементами процесу встановлення правоздатності і дієздатності юридичної особи

Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. №400/97-ВР

Встановлює ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, порядок і випадки його сплати тощо. Застосовується при здійсненні багатьох операцій з нерухомим майном

Закон України "Про заставу" від 02.10.1992 р. №2654-ХІІ

Визначає особливості передачі майна в заставу, порядок задоволення вимог заставодержателя за рахунок предмета застави та ін. Є правовою основою при посвідченні договорів застави

Закон України "Про іпотеку" від 05.06.2003 р. № 898-ІУ

Розкриває специфіку передачі нерухомого майна в іпотеку, порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки тощо. Виступає основоположним нормативно-правовим актом при посвідченні іпотечних договорів

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 р. № 1255-ГУ

Містить положення щодо обтяжень рухомого майна, порядку їх реєстрації, задоволення вимог кредиторів за рахунок заставленого рухомого майна тощо. Застосовується в процесі здійснення реєстрації обтяжень об'єктів рухомого майна, звернення стягнення на об'єкти рухомого майна та в інших випадках

Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 р. № 978-ГУ

Врегульовує важливі питання функціонування Фондів фінансування будівництва об'єктів нерухомого майна, особливості іпотечного договору між забудовником та управителем майна, передачі в іпотеку об'єкта інвестування, який стане власністю позичальника в майбутньому, майнових прав на нього та ін. Норми закону мають важливе значення при посвідченні вказаних іпотечних договорів, договорів про уступку прав вимоги за такими договорами тощо

Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р.№ 161-ХГУ

Визначає особливості укладення і посвідчення договорів оренди землі, їх істотні умови, права та обов'язки сторін, випадки обов'язкового нотаріального посвідчення договорів тощо. Норми закону обов'язково враховуються при посвідченні договору оренди землі

Закон України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" від 02.06.2005 р.№2623-ІУ

Визначає особливості вчинення правочинів щодо нерухомого майна, права власності на яке або право користування яким мають діти, що обов'язково враховуються при посвідченні таких правочинів

Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. №2402-ІІІ

Встановлює особливості вчинення правочинів за участю дітей. Положення закону застосовується при посвідченні правочинів за участю неповнолітніх і малолітніх осіб

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.042001 р.№2374-ІІІ

Розкриває питання вексельного обігу, порядок підписання векселя, здійснення за ним платежу та ін. Застосовується при вчиненні всіх видів протестів векселя

Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17.06.1992 р. №2471-ХІІ

Визначає обмеження та заборони щодо можливості перебування у власності окремих видів майна

Постанова Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності" від 22.06.1993 р. №3313-ХІІ

Вказана постанова є необхідною для набрання чинності для України міжнародних договорів, що регулюють важливі для нотаріального процесу питання

Постанова Верховної Ради України "Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Польща "Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах" від 04.02.1994 р. №3941001

Вказані постанови є необхідними для набрання чинності для України міжнародних договорів, що регулюють важливі для нотаріального процесу питання

Постанова Верховної Ради України "Про ратифікацію Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах" від 05.02.1993 р. №2996-ХП

Указ Президента України "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій" від 10.07.1998 р.№ 762/98

Визначає порядок стягнення плати за вчинення нотаріальних дій

Указ Президента України "Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність" від 25.05.1994 р. №247/94

Встановлює порядок обліку іменних цінних паперів, особливості їх обігу, визначає порядок функціонування реєстру власників іменних цінних паперів. Враховується при здійсненні операцій з цінними паперами, оформлення спадщини на цінні папери тощо

Указ Президента України "Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" від 18.09.1992 р.№ 479/92

Визначає особливості правової охорони об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій, порядок видачі охоронних документів на об'єкти промислової власності тощо. Положення Указу мають важливе значення у випадках посвідчення правочинів щодо зазначених об'єктів права інтелектуальної власності

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання та опису і зразка такого бланка" від 05.08.2009 р. №812

Визначає порядок використання нотаріусом спеціальних бланків нотаріальних документів, надання звітності про їх витрачання, що є невід'ємною частиною нотаріальної діяльності

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка повідомлення про нотаріальне посвідчення договору оренди об'єктів нерухомості" від 29.12.2010 р.№1242

Надсилання повідомлення про нотаріальне посвідчення договору оренди об'єкта нерухомого майна є обов'язком нотаріуса при посвідченні договору оренди об'єктів нерухомого майна, якщо орендодавцем є фізична особа

Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених" від 15.06.1994 р. №419

Визначає порядок посвідчення окремих видів документів, що прирівнюються до нотаріально посвідчених

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від29.06.1999р.№1172

Містить перелік документів, на яких може бути вчинено виконавчий напис

Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 р. № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595

Детально розкриває порядок вчинення нотаріальних процедур, встановлює вимоги до порядку оформлення нотаріальних документів та ін. Є основоположним документом у здійсненні нотаріальної діяльності

Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування" від 11.11.2011 р. № 3306/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1298/20036

Встановлює порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, їх права та обов'язки, виступає правовою основою вчинення нотаріальних дій вказаними особами

Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" від 02.08.2011 р. № 1936а/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.08.2011 р. за №963/19701

Визначає питання доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, можливості і межі користування реєстром, що є важливим елементом належного здійснення нотаріальної діяльності

Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України" від 27.122004 р. № 142/5/310, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2004 р. за №1649/10248

Встановлює порядок вчинення нотаріальних дій у дипломатичних і консульських установах, виступає правовою основою вчинення нотаріальних дій у зазначених установах

Наказ Міністерства юстиції України від 21.10.2009 р. №1915/5/1 - нотаріат "Звіт про роботу державного та приватного нотаріусів. Форма № 1 - нотаріат (річна)"

Затверджує форму річної звітності нотаріусів

Наказ Міністерства юстиції України "Про організаційні заходи з постачання, зберігання, обігу, обліку спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання" від04.11.2009 р. № 2053/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.11.2009 р. за № 1043/17059

Визначає порядок організації забезпечення нотаріуса нотаріальними бланками, надання звітності про їх витрачання

Наказ Міністерства юстиції України "Про печатку приватного нотаріуса" від 08.12.2008 р. № 2116/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.12.2008 р. за № 1171/15862

Визначає зразок і опис печатки нотаріуса, що має використовуватися у нотаріальній діяльності. Нотаріус має право використовувати печатку тільки згідно із встановленим зразком

Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Примірного положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру" від 04.01.1998 р. № 3/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.1998 р. за №55/2495

Визначає порядок надання державним нотаріусом послуг правового характеру, додаткових послу правового характеру, які не пов'язані з вчиненням нотаріальних дій. Застосовується відносно державних нотаріусів

Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства" від 22.12.2010 р. № 3253/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 р. за № 1318/18613

Виступає основним нормативно-правовим актом відносно порядку замовлення і ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, формування архіву та ін., що є невід'ємною частиною нотаріальної діяльності

Вказаний перелік не є вичерпним. Нотаріус та інші особи, які вчиняють нотаріальні дії, керуються й іншими нормативно-правовими актами, які стосуються особливостей вчинюваних нотаріальних дій чи здійснення нотаріальної діяльності.

Окремо слід звернути увагу на міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Україною, що також застосовуються у нотаріальній діяльності. У першу чергу це стосується договорів про правову допомогу, які передбачають визнання юридичної сили документів у країнах, які приєдналися до них, без будь-якого додаткового засвідчення та здійснення легалізації.

Зокрема, у відносинах України з країнами СНД застосовуються положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, у ст. 13 якої встановлюється, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Тобто документи, складені на території однієї із країн-учасниць даної Конвенції, приймаються на території України без легалізації та проставлення апостиля. Наводимо перелік цих країн.

1. Республіка Вірменія.

2. Республіка Таджикистан.

3. Республіка Білорусь.

4. Туркменистан.

5. Республіка Казахстан.

6. Республіка Узбекистан.

7. Киргизька Республіка.

8. Республіка Молдова.

9. Російська Федерація.

Таким чином, нотаріус може приймати документи, складені в одній з вищеперелічених країн, без легалізації чи проставлення апостиля.

Крім того, з Україною укладено такі договори про правову допомогу, які скасовують вимогу легалізації документів:

- договір між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах від 21.05.2004 року (ратифікований Законом України від 22.09.2005 року № 2911 -IV, дата набуття чинності для України 29.12.2005 року);

- договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, підписаний 09.01.1995 року (ратифікований Україною 22.11.1 995 року, дата набуття чинності для України - 05.11.1996 року);

- договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, підписаний 15.02.1995 року (ратифікований Україною 22.11.1995 року, дата набуття чинності для України - 17.05.1996 року);

- договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23.05.1995 року (дата ратифікації Україною - 22.11.1995 року, дата набуття чинності для України - 12.07.1996 року);

- договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 року (ратифікований Україною 17.12.1993 року, дата набуття чинності для України - 20.11.1994 року);

- договір між Україною та Республікою Македонія про правову допомогу в цивільних справах від 10.04.2000 року (ратифікований Україною - 22.03.2001 року, дата набуття чинності для України - 20.06.2003 року);

- договір між Україною та Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 року (ратифікований Україною 10.11.1994 року, дата набуття чинності для України - 24.02.1995 року);

- договір між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 24.05.1993 року (ратифікований Україною 04.02.1994 року, дата набуття чинності для України - 14.08.1994 року);

- договір між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах від 30.01.2002 року (ратифікований Україною 07.09.2005 року, дата набрання чинності для України - 30.10.2006 року);

- договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Федеративною Народною Республікою Югославія про правову допомогу в цивільних, сімейних та кримінальних справах (укладений 24.02.1962 року, дата набуття чинності 27.05.1963 року), положення якого застосовується у відносинах із Сербією;

- договір між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах від 28.05.2001 року (ратифікований Україною 10.01.2002 року, дата набуття чинності для України - 18.11.2002 року)'.

Слід також зазначити, що вчинення нотаріальних дій повинно здійснюватися також з урахуванням судової практики. Хоча судова практика не визнана офіційним джерелом права і законодавства, все ж у випадку послідовного вирішення судовими установами певних питань вона суттєво впливає на чинність тих чи інших положень правочинів. Зокрема, важливим видається врахування під час вчинення нотаріальних дій висновків пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду тощо.

Стаття 7. Вчинення нотаріальних дій
Стаття 8. Нотаріальна таємниця
Стаття 8.1. Гарантії нотаріальної діяльності
Стаття 9. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій
Стаття 10. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату та порядок її роботи
Стаття 11. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю
Стаття 12. Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю
Стаття 13. Стажист нотаріуса
Стаття 13.1. Нотаріальний округ
Стаття 14. Нотаріальне діловодство і звітність
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru