Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 8. Нотаріальна таємниця

Нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також стажист нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. Уразі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу

Довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з питань оподаткування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.

Витяг зі Спадкового реєстру про наявність складеного заповіту видається тільки заповідачу, а після смерті заповідача - будь-якій особі, яка пред'явила свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті заповідача (одного із заповідачів).

Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

На вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси видають підписані ними копії документів та витяги з них, а також пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами.

Одним з видів таємниць, що регламентуються чинним законодавством України, є нотаріальна таємниця, яка визначається як сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, у тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про нотаріат").

Поняття таємниці розкривається як щось, що приховується від інших; відоме не всім; секрет1. При цьому таємниця розглядається як право особи2; як передбачений законом порядок3; як відповідні відомості4 тощо. У будь-якому випадку загальне поняття таємниці, що пов'язується з "приховуванням" певних відомостей та означає, що відомості "відомі не всім", а лише певному колу осіб, лежить в основі всіх видів таємниць з урахуванням особливостей кожної з них. Таким чином, виникнення, існування і припинення будь-якої таємниці часто пов'язується з тим, кому відомо про предмет таємниці. Це означає, що володіти певною інформацією мають право лише відповідні особи. Цілі приховування інформації можуть бути різними, але всі види таємниць передбачають приховування певних відомостей. Більше того, таємниця є порушеною, якщо відомості, що становлять її предмет, виходять за межі визначеного кола осіб, які мають право володіти ними. Важливо зазначити, що законодавча регламентація охорони будь-якої таємниці виходить з наявності в особи певних прав та інтересів, які можуть бути порушені внаслідок поширення певної інформації серед невизначеного кола осіб. Часто це у першу чергу стосується конституційного права людини на приватність, про яке згадує М. В. Анчукова5. Як справедливо зауважує І. В. Шатковська, однією з обставин, що актуалізують проблематику дослідження ролі та значення інформації у житті суспільства і забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян, є сприяння у реалізації фізичними особами своїх прав з мінімізацією можливості неправомірного несанкціонованого розповсюдження інформації приватного характеру6. Необхідно зазначити, що саме захист приватної інформації лежить в основі багатьох регламентованих законом таємниць.

Як випливає з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про нотаріат", предмет нотаріальної таємниці становлять певні відомості. Відомості можна розглядати як зведення, список яких-небудь даних, певні факти, дані про кого -, що-небудь. Відомостями також є інформація. Таким чином, нотаріальна таємниця включає відомості, тобто певну інформацію, факти або дані. Р. І. Баштега, розкриваючи питання охорони нотаріальної таємниці, використовує вираз "нотаріальна інформація". На нашу думку, таке формулювання є некоректним. Це зумовлено тим, що відносини, які стосуються предмета нотаріальної таємниці, самі по собі не обов'язково стосуються нотаріальної діяльності, а часто зачіпають питання особистого життя людини, її власності тощо. Тому не можна говорити про існування такого виду інформації, як нотаріальна інформація.

Не викликає сумніву факт віднесення нотаріальної таємниці до професійних таємниць. У такому аспекті вона розглядається і в юридичній літературі, а саме - як один із різновидів професійної таємниці. Професійна таємниця визначається як узагальнена назва відомостей (переважно з обмеженим доступом), якими володіє особа у зв'язку з виконанням нею професійної діяльності й розголошення яких заборонено. В Україні такими є відомості, що становлять адвокатську, банківську, лікарську, комерційну, нотаріальну, службову таємницю. І. Б. Король із цього приводу зазначає, що для окремих категорій громадян законодавством встановлений обов'язок зберігати в таємниці певні відомості про громадян, які їм стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, тобто які є професійною (службовою) таємницею. В. В. Король вказує, що професійні таємниці - це таємниці, довірені представникам певних професій громадянами з метою здійснення (захисту) своїх прав та законних інтересів1. На думку М. В. Рудика, професійна таємниця являє собою окремий блок інформаційних відносин, захист від несанкціонованого розповсюдження яких є прямим обов'язком суб'єкта у зв'язку з виконанням професійних функцій. Таким чином, в основі професійної таємниці лежить професійна діяльність особи. Тобто відомості, які становлять предмет професійної таємниці, отримуються особою саме внаслідок здійснення професійної діяльності.

Нами встановлено, що нотаріальна діяльність є професійною діяльністю виключно нотаріусів, інші ж особи вчиняють лише окремі види нотаріальних дій, але нотаріальною діяльністю не займаються (див. коментар до ст. 3 Закону України "Про нотаріат). У такому разі говорити про нотаріальну таємницю як про професійну таємницю доцільно лише щодо нотаріусів, які отримують відповідні відомості в процесі здійснення професійної діяльності. Інші ж особи, які вчиняють окремі види нотаріальних дій, а також ті особи, що залучаються до вчинення нотаріальних дій (наприклад, свідки) або перебувають у трудових відносинах з нотаріусом, тощо, зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю в силу положень ст. 8 Закону України "Про нотаріат", але нотаріальна таємниця не є їх професійною таємницею.

Як випливає з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про нотаріат", відповідна інформація становить предмет нотаріальної таємниці, тільки якщо вона була отримана в одному з таких випадків:

- під час вчинення нотаріальної дії;

- під час звернення до нотаріуса.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" обов'язок зберігати нотаріальну таємницю покладається на:

- нотаріуса,

- посадових осіб органів місцевого самоврядування (у випадку вчинення цими особами нотаріальних дій);

- консульські установи та дипломатичні представництва України (у випадку вчинення нотаріальних дій);

- головних лікарів, їх заступників з медичної частини або чергових лікарів лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, будинків для осіб похилого віку та інвалідів, начальників госпіталів, директорів або головних лікарів будинків для осіб похилого віку та інвалідів (у випадку вчинення нотаріальної дії);

- капітанів морських, річкових суден, що ходять під прапором України (у випадку вчинення нотаріальної дії);

- начальників пошукових або інших експедицій (у випадку вчинення нотаріальної дії);

- командирів (начальників) військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів (у випадку вчинення нотаріальної дії);

- начальників установ виконання покарань (у випадку вчинення нотаріальної дії);

- начальників слідчих ізоляторів (у випадку вчинення нотаріальної дії);

- стажиста нотаріуса;

- осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи;

- осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій як свідки;

- інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

З наведеного випливає, що обов'язок зберігати нотаріальну таємницю поширюється на будь-яких осіб, яким стала відома відповідна інформація. У частині 2 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" встановлено обов'язок зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо діяльність особи обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Отже, після звернення за вчиненням нотаріальної дії обов'язок зберігати нотаріальну таємницю виникає у будь-яких осіб, яким стала відома інформація, що становить предмет нотаріальної таємниці.

У частині 1 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що відомості, які становлять предмет нотаріальної таємниці, обов'язково отримуються або "під час вчинення нотаріальної дії", або "під час звернення до нотаріуса". Із цього випливає, що нотаріальна таємниця виникає у випадку:

- або звернення за вчиненням нотаріальної дії до будь-якої особи, що має право вчиняти нотаріальні дії;

- або звернення до нотаріуса.

В останньому випадку в законі не вказується саме вчинення нотаріальної дії, тому можна зробити висновок, що в разі звернення до нотаріуса нотаріальна таємниця виникає навіть у випадку звернення не за вчиненням нотаріальної дії (наприклад, за наданням консультацій). У такому разі нотаріальна таємниця виникає в силу виконання нотаріусом своїх професійних обов'язків. Разом з тим у ст. 5 цього ж Закону передбачається обов'язок нотаріуса зберігати нотаріальну таємницю лише щодо вчинених нотаріальних дій, що, у свою чергу, говорить про наявність у нормах закону суперечностей.

На думку автора, обґрунтованим є положення, за яким нотаріальна таємниця охоплює не лише вчинення нотаріальних дій, а й звернення до нотаріуса з інших питань.

Компетенція нотаріуса не зводиться виключно до вчинення нотаріальних дій, а передбачає також інші обов'язки та повноваження. Зокрема, невід'ємною частиною нотаріальної діяльності є користування електронними реєстрами інформаційної системи Міністерства юстиції України. Окремі з реєстрів не є відкритими, а отримання інформації з них дозволяється тільки визначеному колу осіб. Наприклад, згідно з ч. 1 п. 18 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів витяг із цього реєстру видається на запит сторін правочину або уповноважених ними осіб. Тобто право на отримання інформації з Державного реєстру правочинів надано лише сторонам відповідного правочину, які можуть зробити запит до нотаріуса про видачу ним витягу з реєстру виключно щодо того правочину, в якому вони безпосередньо брали участь. Передбачається також право на одержання витягу з реєстру суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, державної податкової служби, Служби безпеки та інших органів державної влади у зв'язку з виконанням ними своїх повноважень. Необхідно враховувати, що видача інформації з реєстрів та більшість операцій з існуючими записами в реєстрах не належить до нотаріальних дій, вичерпний перелік яких встановлено в ст. 34 Закону України "Про нотаріат". Тобто нотаріус при видачі витягу з реєстру не вчиняє нотаріальну дію, а виступає як особа, що має технічну можливість здійснити відповідну операцію у реєстрі (реєстратор). Якщо припустити, що нотаріальна таємниця поширюється тільки на вчинення нотаріальних дій, то у випадку надання інформації з реєстрів, навіть якщо така інформація не є відкритою, нотаріус не був би зобов'язаний зберігати у таємниці отримані ним відомості, що могло б порушити законні права та інтереси особи. Це дозволяє зробити висновок, що цілком справедливим є поширення нотаріальної таємниці не тільки на вчинення нотаріусом нотаріальних дій, але й на виконання ним інших повноважень.

Ключовим питанням є питання про межі нотаріальної таємниці, а точніше, про те, чи охоплюється цим поняттям будь-яке звернення до нотаріуса або існують певні винятки? Наприклад, до нотаріуса звернулася особа з проханням видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно. Нотаріус повідомив їй, що він не має доступу до цього реєстру, та порадив звернутися до органів бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. При цьому особа надала нотаріусу для огляду правовстановлювальний документ на належну їй квартиру. У цій ситуації, на думку автора, нотаріальна таємниця охоплює лише відомості, викладені в правовстановлювальному документі, оскільки зміст звернення до нотаріуса не пов'язаний з професійною діяльністю нотаріуса і не входить до його компетенції. Тобто тільки відомості, отримані з правовстановлювального документа, у даному випадку становлять предмет нотаріальної таємниці, тому що бажання отримати витяг з реєстру прав власності, не пов'язаний з виконанням жодної з функцій (повноважень) нотаріуса, не може тягнути за собою обов'язку зберігати їх в таємниці. Вбачається правомірним, що обов'язок нотаріуса зберігати нотаріальну таємницю виходить саме з його повноважень як нотаріуса або з ознайомлення ним з відомостями, що можуть становити нотаріальну таємницю. Так, в основі будь-якої професійної таємниці лежить здійснення професійної діяльності. У зазначеному випадку нотаріус оглянув правовстановлювальний документ, дізнавшись, таким чином, інформацію про майно особи, що згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" становить нотаріальну таємницю у випадку отримання такої інформації під час звернення до нотаріуса. Таким чином, при зверненні до нотаріуса нотаріальна таємниця виникає лише у випадку, якщо зміст звернення пов'язаний з виконанням нотаріусом своїх повноважень, а також якщо під час звернення нотаріус дізнався відомості, які можуть становити нотаріальну таємницю.

Якщо у вчиненні нотаріальної дії беруть участь декілька осіб, нотаріальна таємниця має певні особливості. При посвідченні договору, крім його змісту, нотаріусу може стати відомою додаткова інформація про кожну зі сторін договору, яка також є предметом нотаріальної таємниці. При цьому нотаріальна таємниця виникає як щодо вчиненої нотаріальної дії (посвідченого договору), так і відносно додаткових відомостей про кожну з його сторін (якщо такі відомості можуть становити предмет нотаріальної таємниці). Нотаріальна таємниця про кожну зі сторін правочину охороняє отриману нотаріусом інформацію від третіх осіб і навіть від іншої сторони за цим же правочином. Мається на увазі, що в межах однієї нотаріальної дії її учасники охороняються нотаріальною таємницею навіть один від одного щодо будь-якої інформації, яка не стосується вчинюваної ними нотаріальної дії. Тобто нотаріальна таємниця виникає як взагалі щодо вчинюваної нотаріальної дії, так і окремо відносно кожного суб'єкта нотаріальної дії. Наприклад, кожен зі спадкоємців у межах однієї спадкової справи може правомірно дізнаватися тільки ті відомості, які стосуються його права на спадкування. Інша ж інформація (зокрема, про майновий стан інших спадкоємців тощо) охороняється нотаріальною таємницею і не підлягає розголошенню.

Важливо звернути увагу на формулювання норми ч. 1 ст. 8 Закону України "Про нотаріат". Це положення встановлює, що нотаріальною таємницею є відомості, отримані "під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо". З цього визначення виходить, що нотаріальна таємниця не обов'язково стосується саме тієї особи, що звернулася до нотаріуса, а може стосуватися будь-якої іншої особи. Так, при засвідченні вірності копії до нотаріуса може звернутися особа з документами, що містять інформацію про інших осіб (наприклад, з правовстановлювальними документами на нерухоме майно). Тобто виникнення нотаріальної таємниці пов'язується не із суб'єктом, що звернувся до нотаріуса, а зі змістом інформації, яка отримана при такому зверненні (тобто предметом нотаріальної таємниці). Щодо особи, яка звернулася до нотаріуса, нотаріальна таємниця виникає в контексті факту і змісту її звернення, якщо такі відомості можуть становити нотаріальну таємницю. Останнє означає, що звернення до нотаріуса повинно стосуватися виконання нотаріусом його повноважень, а також бути правомірним. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, у разі виявлення під час вчинення нотаріальних дій порушення законодавства негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів. Слід звернути увагу на те, що в цій нормі йдеться саме про вчинення нотаріальних дій, але не вказується про випадки звернення до нотаріуса з інших питань. Разом з тим, на думку автора, нотаріальна таємниця не може охоплювати відомості, що стосуються будь-яких порушень законодавства, як у випадку звернення за вчиненням нотаріальної дії, так і в разі звернення до нотаріуса з інших питань, оскільки це суперечило б засадам законності нотаріальної діяльності.

З наведеного випливає, що сам факт звернення до нотаріуса є частиною нотаріальної таємниці тільки в тому випадку, якщо сутність звернення охоплюється нотаріальною таємницею. Так, у випадку звернення до нотаріуса особи з питання, що не стосується виконання нотаріусом своїх повноважень, тобто не становить предмет нотаріальної таємниці, факт звернення також не охоплюється нотаріальною таємницею.

Таким чином, особливістю виникнення нотаріальної таємниці є те, що, з одного боку, вона виникає з моменту звернення за вчиненням нотаріальної дії до будь-якої особи, яка має право вчиняти нотаріальну дію, або з моменту звернення до нотаріуса, а з другого - її виникнення прямо пов'язане зі змістом звернення. Як зазначалося, факт звернення стає нотаріальною таємницею тільки в тому випадку, коли сутність звернення становить предмет нотаріальної таємниці. Тобто факт виникнення нотаріальної таємниці визначається за критерієм змісту звернення. При цьому моментом виникнення таємниці є розкриття змісту звернення, хоча в разі виникнення таємниця поширюється і на сам факт такого звернення. Разом з тим відповідні відомості входять до нотаріальної таємниці після повідомлення їх уповноваженій особі в процесі вчинення нотаріальних дій чи звернення до нотаріуса. Тобто зміст інформації є необхідною, але не єдиною підставою для виникнення нотаріальної таємниці.

Таким чином, нотаріальна таємниця виникає у разі:

- звернення до уповноваженої особи за вчиненням нотаріальних дій або звернення до нотаріуса;

- якщо зміст звернення може бути предметом нотаріальної таємниці.

Із викладеного випливає, що обидві вказані умови є однаково необхідними для виникнення нотаріальної таємниці. Так, якщо за змістом звернення може бути предметом нотаріальної таємниці, але особа звертається за вчиненням нотаріальної дії не до нотаріуса та не до особи, що має право вчиняти нотаріальну дію, то нотаріальна таємниця не виникає, оскільки таке звернення не є зверненням до належного суб'єкта. Так само коли особа звертається до належного суб'єкта, але з неналежним зверненням, тобто подана інформація не може входити до предмета нотаріальної таємниці, то нотаріальна таємниця не виникає. Отже, нотаріальна таємниця пов'язується також із суб'єктом.

Як зазначалося, в основі будь-якої таємниці лежить приховування певних відомостей, яке означає, що такі відомості повинні бути "відомими не всім", а лише певному колу осіб. При цьому залежно від значимості предмета таємниці окремі з них регламентовані законом, а інші залишаються таємницями лише формально, тобто на побутовому рівні, і законом не охороняються. У контексті розглядуваного питання нас цікавить саме ті з таємниць, які охороняються законом. Законодавче встановлення обов'язку зберігати відповідні відомості дозволяє віднести їх до предмета тієї чи іншої таємниці. Тобто існування таємниці пов'язується з виникненням обов'язку певних осіб використовувати відповідні відомості в особливому порядку, зокрема, утримуватись від вчинення певних дій або вчиняти дії, дотримуючись визначеної законодавством процедури, тощо. При цьому обов'язок зберігання відомостей у таємниці встановлюється на законодавчому рівні і передбачає наявність зобов'язаних осіб. Таким чином, таємниця завжди існує в межах певного кола суб'єктів, які володіють відомостями, що становлять її предмет, і зобов'язані їх використовувати у встановленому порядку.

Передбачення законодавцем обов'язку щодо особливого порядку використання відповідних відомостей має певні підстави, адже не всі відомості підлягають віднесенню до таємниці. На думку автора, такою підставою є важливість (значимість, цінність) відомостей і можливість завдання шкоди правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб або державі в разі їх поширення серед третіх осіб. Причому останнє випливає саме з важливості (значимості, цінності) предмета таємниці. Іншими словами, чим більша цінність охоронюваної інформації, тим більшу шкоду може завдати її поширення, а тому така інформація підлягає ретельнішій охороні.

З наведеного випливає, що ознаками таємниці є:

- визначене коло зобов'язаних суб'єктів (щодо яких передбачено обов'язок дотримуватися таємниці);

- важливість (значимість, цінність) відомостей, що становлять предмет таємниці;

- можливість завданий шкоди правам та законним інтересам будь-яких осіб або держави в разі поширення відомостей серед третіх осіб;

- правова охорона (тобто охорона відомостей, що становлять таємницю, чинним законодавством).

Це загальні ознаки будь-якої регламентованої законом таємниці. Залежно від виду таємниці зазначені ознаки наповнюються відповідними особливостями, зумовленими специфікою суспільних відносин тієї чи іншої таємниці.

Слід звернути увагу на те, що не всі види професійної діяльності породжують виникнення обов'язків зберігати професійну таємницю. Отже, остання виникає лише у зв'язку із здійсненням особою особливого виду професійної діяльності, у процесі здійснення якої суб'єкт може отримати цінну інформацію. Таким чином, віднесення будь-якої таємниці до професійних таємниць відбувається на підставі наявності професійних повноважень особи, внаслідок реалізації яких остання має можливість дізнаватися цінні відомості, що становлять предмет таємниці. При цьому право на здійснення відповідної діяльності обумовлює можливості особи отримувати певну інформацію. Іншими словами, відсутність повноважень на здійснення професійної діяльності не породжує статусу зобов'язаного суб'єкта.

Як вже зазначалося, нотаріальна таємниця є професійною таємницею тільки нотаріуса, оскільки тільки нотаріус займається нотаріальною діяльністю, а іншим особам законом надано право лише вчиняти окремі види нотаріальних дій поряд з їх основною діяльністю або такі особи дізнаються про предмет таємниці в інших випадках, але не у зв'язку з виконанням професійної діяльності. У цьому контексті обсяг нотаріальної таємниці є різним для нотаріуса і для інших осіб.

З огляду на це важливо виокремити таких суб'єктів, зобов'язаних зберігати нотаріальну таємницю:

- нотаріус;

- особи, яким надано право вчиняти окремі види нотаріальних дій;

- особи, залучені до участі у вчиненні нотаріальних дій;

- особи, які дізналися про предмет нотаріальної таємниці, у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи іншої роботи;

- інші особи, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Так, для нотаріуса обов'язок зберігати нотаріальну таємницю виникає у разі звернення до нього не тільки за вчиненням нотаріальних дій, але й з інших питань, якщо предмет звернення стосується виконання ним його повноважень.

Для осіб, яким надано право вчиняти окремі види нотаріальних дій, такий обов'язок виникає у випадку звернення до них виключно за вчиненням нотаріальних дій, як і для осіб, залучених до участі у вчиненні нотаріальних дій, - тільки у випадку їх залучення до вчинення дії.

У разі отримання інформації, яка становить предмет нотаріальної таємниці, особою в процесі виконання своїх службових обов'язків (наприклад, якщо нотаріус надає таку інформацію на запит органів прокуратури), така особа зобов'язана зберігати отриману інформацію в силу своїх службових обов'язків (тобто як службову таємницю в межах провадження у відповідній справі), а також відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про нотаріат". Стажист та помічники нотаріуса зобов'язані дотримуватися нотаріальної таємниці в силу вимог положень Закону України "Про нотаріат", але не як професійної таємниці.

Інші особи, які яким-небудь чином дізналися про відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці, також зобов'язані не поширювати їх і утримувати в таємниці. Наприклад, якщо особа знайшла загублений примірник заповіту, з моменту ознайомлення з його змістом вона є зобов'язаною щодо збереження нотаріальної таємниці і не має права поширювати інформацію щодо факту його посвідчення, заповідача, змісту цього правочину тощо.

Отже, нотаріальна таємниця виникає у будь-яких осіб у разі отримання інформації, пов'язаної із вчиненням нотаріальних дій. У нотаріуса ж виникає обов'язок зберігати нотаріальну таємницю як професійну таємницю у випадку звернення до нього як з приводу вчинення нотаріальних дій, так і з інших питань, якщо предмет звернення стосується виконання ним повноважень нотаріуса, а також у разі якщо в процесі звернення він дізнається відомості, які можуть становити нотаріальну таємницю (наприклад, у разі огляду певних документів).

Таким чином, виникнення обов'язку зберігати нотаріальну таємницю у всіх вказаних суб'єктів має підставою той чи інший зв'язок із вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус же має обов'язок зберігати нотаріальну таємницю в силу свого статусу нотаріуса, який сам по собі пов'язує його зі здійсненням нотаріальної діяльності.

Із цього випливає, що обов'язок щодо збереження нотаріальної таємниці виникає у будь-яких осіб у випадках:

- пов'язаності суб'єкта із вчиненням нотаріальних дій (тобто з елементом нотаріальної діяльності);

- пов'язаності отриманих відомостей з нотаріальною дією. Вказане може існувати як в сукупності, так і окремо.

У нотаріуса такий обов'язок, крім зазначених випадків, виникає також у разі звернення до нього з питань, що стосуються виконання ним інших, ніж вчинення нотаріальних дій, повноважень.

Таким чином, існування нотаріальної таємниці випливає або зі змісту відомостей (для будь-яких осіб), або з повноважень зобов'язаного суб'єкта (для нотаріуса і осіб, що мають право вчиняти нотаріальні дії). При цьому як відомості, так і повноваження пов'язані із нотаріальною діяльністю або її окремими елементами (мається на увазі із вчиненням нотаріальних дій).

У частині 1 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" визначається, що нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, у тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Тобто закон визначає нотаріальну таємницю як певні відомості. З таким визначенням погодитися не можна, виходячи з такого.

У Законі України "Про нотаріат" використовуються такі вирази, як "зберігати нотаріальну таємницю", "дотримання нотаріальної таємниці", "порушення нотаріальної таємниці". Перший з них, а саме - "зберігати нотаріальну таємницю", якщо нотаріальна таємниця - це відомості, є обґрунтованим, тобто означає "зберігати відомості". Інші ж в такому випадку передбачають "дотримання відомостей" і "порушення відомостей", що однозначно не узгоджується за смисловим значенням. Таким чином, видається очевидним таке:

- якщо нотаріальна таємниця - це відомості, то недоцільним є використання виразу щодо "дотримання" і "порушення" нотаріальної таємниці;

- якщо нотаріальна таємниця - це певний процес або процедура (що може передбачати її дотримання і порушення), то ч. 1 ст. 8 Закону України "Про нотаріат" сформульовано невірно. У такому випадку неправильним є використання виразу "зберігати нотаріальну таємницю".

У законопроектах про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" (проект Закону України "Про внесення змін до Закону

України "Про нотаріат", внесений народними депутатами України В. В. Писаренком (посв. № 249), Є. В. Корнійчуком (посв. № 185), Р. П. Князевичем (посв. № 340), В. І. Потаповим (посв. № 115), проект Закону України "Про нотаріат", внесений народними депутатами І. Г. Бережною (посв. 150), Ю. А. Кармазіним (посв. 389), С. Г. Міщенком (посв. 232), проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат", внесений народним депутатом України Ю. Р. Мірошніченком (142), проект Нотаріального процесуального кодексу, внесений народним депутатом України І. Г. Бережною) не пропонується нової редакції визначення нотаріальної таємниці.

У статті 8 Закону України "Про нотаріат" також використовується такі мовні конструкції, як "відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці", "відомості, що становлять нотаріальну таємницю". Отже, в даному випадку відомості розглядаються законодавцем як елемент нотаріальної таємниці, а саме-її предмет. Інформація (тобто певні відомості), що входить до нотаріальної таємниці, є об'єктом цивільних прав згідно зі ст. 177 ЦК України, тому здається правомірним розглядати їх як її елемент, з приводу якого виникає нотаріальна таємниця, тобто предмет. Неможливість зведення поняття нотаріальної таємниці до відповідних відомостей обґрунтовується також і сукупністю її ознак, які притаманні таємниці і яких не можуть мати відомості. Наприклад, наявність визначеного кола суб'єктів як ознака будь-якої таємниці властива і нотаріальній таємниці, але не може характеризувати відомості. Разом з тим відомості (інформація) є тим, з приводу чого виникає таємниця, а їх відсутність означає відсутність таємниці взагалі. Отже, відомості (інформація) є необхідним (обов'язковим) структурним елементом нотаріальної таємниці, а саме - її предметом.

Сутність нотаріальної таємниці як правового явища, аналіз її основних ознак і структури дозволяє розглянути її як різновид суспільних відносин, а саме - правовідносин. Правовідносини - це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єктами - носіями суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності - і забезпечуються державою. Правові відносини - це відносини у зв'язку з правом, на основі права.

Правозобов'язаними суб'єктами нотаріальної таємниці є:

- нотаріус;

- інші особи, які мають право вчиняти нотаріальні дії;

- стажист нотаріуса;

- особи, залучені до вчинення нотаріальної дії;

- особи, які мають право витребувати інформацію, що становить предмет нотаріальної таємниці, особи, що здійснюють контроль за нотаріальною діяльністю;

- будь-які інші особи, яким стали певні відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Всі зазначені особи об'єднуються єдиним обов'язком використовувати у спеціальному порядку відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці. Таким чином, кожна із зазначених осіб зобов'язана: зберігати в таємниці відомості, які становлять предмет нотаріальної таємниці; виконувати законні вимоги правомочного суб'єкта стосовно вказаних відомостей; нести юридичну відповідальність у разі невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків.

У разі порушення нотаріальної таємниці у особи, яка її порушила, виникає обов'язок нести юридичну відповідальність в силу ст. 8 Закону України "Про нотаріат", але внаслідок відсутності санкцій за це правопорушення в чинному законодавстві вона фактично не може бути притягнута до відповідальності. Відсутність норм права, які передбачають санкції за порушення, означає відсутність встановленого виду і міри втрат, що повинна зазнати винна особа, що унеможливлює її покарання. Слід зазначити, що ст. 12 Закону України "Про нотаріат" передбачено дисциплінарну відповідальність нотаріуса за порушення нотаріальної таємниці у вигляді анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (див. коментар до ст. 12 Закону України "Про нотаріат"). Разом з тим відсутність норм за порушення нотаріальної таємниці іншими правозобов'язаними суб'єктами дає підстави вважати недостатнім рівень правових гарантій її дотримання. Це зумовлює необхідність внесення змін до чинного законодавства в контексті встановлення юридичної відповідальності за порушення нотаріальної таємниці (див. коментар до ст. 27 Закону України "Про нотаріат").

Суб'єктами, які мають право на отримання інформації, що становить предмет нотаріальної таємниці, визнано:

- фізичних та юридичних осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії; у разі смерті особи - її спадкоємців; у разі визнання особи безвісно відсутньою - опікун майна такої особи (враховуючи, що законодавством не врегульовано, на підставі чого нотаріус видає вказаним особам довідки і копії, практика здійснення нотаріальних процедур дозволяє зробити висновок, що останні повинні подати письмову заяву про надання відповідно копій та/або довідки);

- суд, органи прокуратури, органи дізнання і досудового слідства (подається обгрунтована письмова вимога);

- органи державної податкової служби (подається обґрунтована письмова вимога);

- Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (подається письмова вимога).

У випадку надання інформації, яка становить предмет нотаріальної таємниці, на запит чи за заявою вищеперелічених осіб має місце її правомірне використання. Разом з тим слід враховувати, що повноваження вказаних осіб щодо обсягу отримання такої інформації є різн