Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, при виявленні порушення законодавства

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, у разі виявлення під час вчинення нотаріальних дій порушення законодавства негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.

Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, вправі залишити цей документ і надіслати його до експертної установи (експерта) для проведення експертизи, оплата якої здійснюється в установленому законом порядку.

Уразі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 розглядуваної статті нотаріус або відповідна посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані повідомити правоохоронні органи про виявлений факт порушення чинного законодавства. Слід звернути увагу, що такий обов'язок передбачений законом щодо випадків виявлення правопорушень саме під час вчинення нотаріальних дій. З огляду на це, якщо про факт порушення нотаріусу стало відомо під час надання консультацій, він не зобов'язаний повідомляти про нього правоохоронні органи. Останнє характеризує визначення вказаного обов'язку нотаріуса як дещо звужене. Тому здається логічним існування такого обов'язку у всіх випадках виявлення правопорушень.

Необхідно також зазначити, що виявлені факти порушення законодавства не належать до відомостей, які становлять предмет нотаріальної таємниці (див. коментар до ст. 8 Закону України "Про нотаріат"), тому їх повідомлення є цілком правомірним. Логічно, що нотаріальна таємниця не може охоплювати відомості, що стосуються будь-яких порушень законодавства, як у випадку звернення за вчиненням нотаріальної дії, так і в разі звернення до нотаріуса з інших питань, оскільки це суперечило б засадам законності нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 1 Закону України "Про нотаріат").

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про нотаріат", якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, вправі залишити цей документ і надіслати його до експертної установи (експерта) для проведення експертизи, оплата якої здійснюється в установленому законом порядку. Реалізація даного права є підставою для відкладення вчинення нотаріальної дії (див. коментар до ст. 42 Закону України "Про нотаріат"). Залежно від результатів проведеної експертизи нотаріус вчиняє нотаріальну дію або відмовляє в її вчиненні (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

У частині 3 ст. 51 Закону України "Про нотаріат" йдеться про факти виявлення порушень, допущених самим нотаріусом або відповідною посадовою особою. При цьому законодавець використовує формулювання "скасування нотаріальної дії відповідно до законодавства", що може бути здійснене у випадку виявлення помилки або невідповідності вчиненої дії законодавству. Поняття "скасування" розкривається через значення дієслова "скасувати", що означає знищити, об'явити що-небудь раніше призначене, встановлене недійсним, таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, скасування нотаріальної дії- це її відміна, що передбачає здійснення відповідних процедур, внаслідок чого вчинена нотаріальна дія втрачає чинність. З огляду на те, що чинним законодавством не встановлено порядок скасування нотаріальної дії, можна дійти висновку, що її скасування включає виконання нотаріусом або відповідною посадовою особою всіх дій, необхідних для припинення чинності вчиненої дії (вилучення внесених записів з електронних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, вилучення за можливості в осіб оформлених у зв'язку з її вчиненням документів і анулювання витрачених на цю дію нотаріальних бланків тощо). Логічно, що скасування нотаріальної дії повинно здійснюватися тією особою, яка її вчинила.

Важливим є обов'язок нотаріуса та посадової особи повідомити про виявлені порушення чи помилки сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію. З огляду на це скасування нотаріальної дії повинно відбуватися за попереднім повідомленням зазначених осіб. Це зумовлено тим, що скасування нотаріальної дії без такого повідомлення може не мати бажаних юридичних наслідків, зокрема, залишається можливість подальшого використання особою посвідчених або виданих у зв'язку з вчиненою нотаріальною дією документів. Поряд із цим неможливість здійснення повідомлення про виявлені порушення згаданих осіб не може бути підставою для залишення неправомірно вчиненої нотаріальної дії чинною, що суперечило б засадам законності нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 1

Закону України "Про нотаріат"). Тому, на нашу думку, незважаючи на можливість повідомлення особи, щодо якої вчинялася нотаріальна дія, нотаріус або інша посадова особа зобов'язані вжити всіх можливих заходів, необхідних для скасування неправомірно вчиненої нотаріальної дії.