Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів

Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова особа органу місцевого самоврядування при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і забезпечують державну реєстрацію нового заповіту, змін до заповіту, скасування заповіту у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.

Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, яким вході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса, виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Викладене стосується і державного нотаріуса, який одержав на зберігання заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у статті 40 цього Закону

Право на зміну і скасування складеного заповіту є особистим правом особи і може бути реалізоване заповідачем у будь-який час (частини 1 та 5 ст. 1254 Цивільного кодексу України). У частині 2 ст. 1254 Цивільного кодексу України встановлено також можливість заповідача у будь-який час скласти новий заповіт.

Реалізація права на зміну чи складання заповіту відбувається за правилами, встановленими для складання заповіту (ч. 7 ст. 1254 Цивільного кодексу України). Зокрема, обов'язково необхідною є наявність повної цивільної дієздатності заповідача (ч. 1 ст. 1254 Цивільного кодексу України), забороняється внесення змін чи скасування заповіту через представника (ч. 6 ст. 1254 Цивільного кодексу України).

У роботі О. В. Коротюк "Заповіти: роз'яснення, зразки нотаріальних документів, судова практика" зазначається, що при посвідченні заповіту нотаріусу слід обов'язково роз'яснити заповідачу його право на скасування та зміну заповіту згідно зі ст. 1254 Цивільного кодексу України. При цьому здійснення права на зміну чи скасування заповіту можливе у будь-який час протягом життя заповідача (частини 1 та 5 ст. 1254 Цивільного кодексу України), але з урахуванням того, що право на заповіт має особа, яка володіє повною цивільною дієздатністю. Важливо також звернути увагу на ч. 2 цієї статті, де передбачено, що заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він Йому суперечить. Тобто якщо перший заповіт особа склала про те, що все своє майно заповідає одній особі, а пізніше склала другий заповіт, де зазначила, що певне конкретне майно заповідає іншій особі, то другий заповіт буде скасовувати перший лише в частині спадкування конкретного майна, а інші положення першого заповіту залишаться чинними. Варто також зазначити, що згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року № 7 заповіт, складений особою до визнання її недієздатною, не може бути змінено чи скасовано її опікуном. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Згідно з ч. 1 п. 17 цієї ж Постанови право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Таким чином, право на скасування або зміну заповіту є виключним правом заповідача, і в разі якщо заповідач після складання заповіту став недієздатним або особою з обмеженою цивільною дієздатністю, змінити або скасувати складений заповіт неможливо.

Необхідно зауважити, що з положень ст. 1254 Цивільного кодексу України випливають такі права заповідача:

- право на скасування заповіту;

- право на складання нового заповіту;

- право на внесення змін до заповіту.

Причому, використовуючи право на складання нового заповіту, заповідач, залежно від змісту нового заповіту, може змінити або скасувати попередній заповіт. Разом з тим якщо новий заповіт стосується прав та обов'язків, що не охоплені раніше складеним заповітом, то обидва заповіти будуть залишатися дійсними, оскільки їх положення не суперечать один одному. Так, у ч. 2 ст. 1254 Цивільного кодексу України вказується, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Причому згідно з положеннями ч. З цієї ж статті кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Таким чином, скасування заповіту є остаточним і не підлягає відміні. Важливо звернути увагу на те, що відновлення дійсності попереднього заповіту передбачається законом лише у двох випадках (ч. 4 ст. 1254 Цивільного кодексу України):

- якщо останній заповіт був складений заповідачем, коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними;

- якщо останній заповіт був складений заповідачем проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску.

Варто зазначити, що у вказаних випадках заповіт визнається недійсним виключно судом, який також вирішує питання про відновлення дійсності попереднього заповіту. При цьому визнання заповіту дійсним у судовому порядку неможливе (див. коментар до ст. 56 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України "Про нотаріат" нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова особа органу місцевого самоврядування при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, у державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних депутатів та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і забезпечують державну реєстрацію нового заповіту, змін до заповіту, скасування заповіту у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, реалізація заповідачем права на зміну чи скасування заповіту здійснюється шляхом:

- подання заяви про зміну чи скасування заповіту (справжність підпису на такій заяві має бути засвідчена нотаріально (під п. 6.3 п. 6 гл. З розд. П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України));

- складання нового заповіту, який повністю або в певній частині суперечить положенням попередньо складеного заповіту.

Як випливає з положень ч. 1 ст. 57 Закону України "Про нотаріат", у разі отримання заяви про зміну чи скасування заповіту або в разі складання заповідачем нового заповіту нотаріус зобов'язаний здійснити відповідні відмітки на примірнику заповіту, що зберігається в його справах, у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Згідно з підпунктами 6.1 та 6.2 п. 6 гл. З розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус також проставляє такі відмітки в алфавітній книзі обліку заповітів і на примірнику заповіту заповідача (у разі подання його нотаріусу).

Важливо, що скасування і зміна складеного заповіту відбувається в момент подання нотаріусу відповідної заяви чи складання нового заповіту. Непроставлення відміток про здійснення скасування чи зміну не означає відсутність змін чи нечинність нового складеного заповіту. Чинність внесених змін чи скасування пов'язується законодавцем з належною формою вираження волі заповідача (зокрема, засвідчення справжності підпису на заяві або складання нового заповіту з урахуванням вимог статей 1247,1257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. З ст. 57 Закону України "Про нотаріат" нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, яким у ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса, виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Викладене стосується і державного нотаріуса, який одержав на зберігання заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у ст. 40 цього Закону. Згідно з під п. 6.5 п. 6 гл. З розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус, якому під час посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Це необхідно для здійснення відповідних відміток на попередньо складеному заповіті. Важливо, що такий обов'язок виникає, тільки якщо про наявність раніше складеного заповіту стало відомо при посвідченні нового заповіту.

У пункті 7 гл. З розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлюється порядок скасування секретного заповіту. Для його скасування заповідач подає нотаріусу заяву, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена (під п. 7.4 п. 7 гл. З розд. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). При цьому скасування секретного заповіту передбачає повернення заповідачу конверту, в якому зберігається заповіт, без ознайомлення нотаріусом з його змістом (під п. 7.3 п. 7 гл. З розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Важливо, що внесення змін до секретного заповіту не допускається. Важливо також звернути увагу нате, що скасування заповіту подружжя може здійснюватися тільки за життя обох з подружжя (див. коментар до ст. 56 Закону України "Про нотаріат").

Відомості щодо зміни і скасування заповіту підлягають обов'язковій реєстрації у Спадковому реєстрі (ч. 7 ст. 1254 Цивільного кодексу України). Згідно з п. 1.6 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1810/5 від 07.07.2011 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 року за № 831/19569, відомості про заповіти, у тому числі посвідчені посадовими та службовими особами, зазначеними в статтях 1251 та 1252 Цивільного кодексу України, ст. 37 та ч. І ст. 40 Закону України "Про нотаріат", спадкові договори та внесення змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру. Слід зазначити, що у вказаному реєстрі обов'язково зазначається факт зміни чи скасування заповіту, а також вказується документ, на підставі якого відбулася така зміна чи скасування. При цьому можливе здійснення одночасної реєстрації нового заповіту і скасування ним попереднього.

Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення дії доручень
Стаття 59. Кількість примірників документів, в яких викладено зміст угод
ГЛАВА 6. ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА
Стаття 60. Охорона спадкового майна
Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на зберігання
Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна
Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини
Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна
Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна
ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru