Охорона праці - Москальова В.М - Як проводиться монографічний метод аналізу травматизму?

Топографічний метод аналізу причин виробничого травматизму полягає у тому, що на плані дільниці відмічають місця,де трапилися нещасні випадки. Якщо на певних робочих місцях вони періодично повторюються, то це свідчить про недосконалу організацію режиму праці і неблагополучність зазначених місць.

Концентрація нещасних випадків на таких робочих місцях дає підставу роботодавцю вжити необхідних засобів для з’ясування істинних причин нещасних випадків з метою розробки відповідних заходів. Перевагою топографічного методу аналізу є його простота, зручність та наочність.

Як проводиться монографічний метод аналізу травматизму?

Цей метод передбачає детальне обстеження об’єктів, що експлуатуються або тільки проектуються чи будуються, з метою виявлення явних чи потенційних небезпек. Він застосовується для визначення причин нещасних випадків, що виникли у складних виробничих умовах, для чіткого визначення запобіжних заходів.

Монографічним методом виявляють не тільки причини нещасних випадків,що трапилися раніше, а й потенційні небезпеки й шкідливі чинники, що можуть призвести до порушення нормального робочого процесу та неадекватної реакції працюючих.

Цим методом детально вивчаються виробничі обставини,умови праці,особливості технологічного процесу, стан машин, обладнання і т. ін. Для визначення причин нещасних випадків потерпілих групують за професіями, статтю, віком і стажем роботи, а травми поділяють за видами робіт і характером дій травмуючих чинників, часом їх виникнення і характером пошкоджень.

Результати монографічного методу аналізу на однорідних виробництвах використовуються при реконструкції або проектуванні однотипних за характером виробництв чи технологічних процесів.

Як проводиться статистичний метод аналізу травматизму?

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму застосовується для визначення кількісних показників, які характеризують загальний рівень травматизму. В основі статистичного методу лежить вивчення нещасних випадків за актами по формі Н-1. Для цього застосовують відносні величини - показники (коефіцієнти) частоти, тяжкості й загальних втрат непрацездатності.

Показник частоти (#„) характеризує кількість нещасних випадків, що припадає на кожну 1000 працюючих за певний період часу і визначається за формулою:

де Т - загальна кількість травм за звітний період (півроку, рік), встановлюється по закритих лікарняних листах;

П - середня кількість працюючих за той же самий період.

Показник важкості травматизму (Яя) характеризує загальну тяжкість травм протягом періоду,що аналізується. Ця величина показує скільки днів непрацездатності припадає на одну травму, і визначається за формулою:

де Д- сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках, врахованих за звітний період.

Загальний рівень виробничого травматизму (Я.) обчислюють за формулою:

Цей показник враховує кількість днів непрацездатності на 1000 працюючих за звітний період.

Порівняння обчислених показників дає можливість виявити найбільш несприятливі умови і вжити відповідні заходи для запобігання виробничому травматизму і створення здорових і безпечних умов праці.

Які матеріальні збитки від нещасних випадків визначають у звітності?

У статичній звітності вказують:

виплати за листками непрацездатності;

вартість зіпсованого обладнання, інструмента і матеріалів;

вартість зруйнованих будівель, споруд та інші витрати.

Які бувають матеріальні збитки від виробничого травматизму?

До основних елементів, які становлять матеріальні збитки виробничого травматизму за звітний період, належать:

виплата потерпілим за листками непрацездатності П1

пенсія,призначена потерпілому в зв’язку з травмою П2

пенсія, призначена близьким родичам потерпілого у зв’язку з втратою годувальника (П3);

допомога при тимчасовому переведенні працівника на іншу роботу в зв’язку з травмою (П4);

відшкодування збитку працівнику при частковій втраті працездатності П5

затрати роботодавця на професійну підготовку працівника, якого приймають замість вибулого у зв’язку з травмою (П6);

інші збитки (П7).

Шляхом підсумування визначених складових показників можна підрахувати загальні матеріальні витрати (в гривнях):

Статистика свідчить, що найбільший процент матеріальних витрат від виробничого травматизму становлять виплати за лікарняними листками непрацездатності (понад 50 %).

Приблизні матеріальні збитки виробничого травматизму можна визначити за формулою:

де Пиі - загальні матеріальні збитки;

Дн - загальна кількість днів непрацездатності за звітний період;

Зср - середня заробітна плата потерпілих;

1,5 - коефіцієнт, який враховує матеріальні витрати.

Одержані показники застосовують для визначення економічної ефективності заходів запобігання виробничому травматизму.