Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 4. Права нотаріуса

Нотаріус має право:

- витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

- одержувати плату за надання консультацій правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій, за надання додаткових інформаційно-технічних послуг;

- складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру

Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Стаття передбачає право нотаріуса на витребування відомостей та документів. При цьому це право пов'язується законодавцем саме із вчиненням нотаріусом нотаріальних дій. Таким чином, нотаріус не має повноважень на отримання вказаної інформації чи документів для іншої мети, ніж вчинення нотаріальних дій (наприклад, у випадку надання ним консультацій).

Зазначені у статті права є необхідними для повноцінної реалізації нотаріусом наданих йому законом повноважень. Досить часто для вчинення нотаріальної дії нотаріус стикається з необхідністю ознайомлення з документами чи інформацією, додатковими до поданих йому особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Так, визначення беззаперечності правовідносин і волевиявлення сторін іноді потребує надання довідок, що підтверджують факт видачі певного документа, довідок про те, що відносно особи не встановлено опіки або піклування, тощо. Більше того, окремі відомості можуть бути отримані для вчинення нотаріальної дії виключно за запитом нотаріуса (наприклад, інформація про наявні у спадкодавця банківські рахунки). Правом на витребування відомостей і документів для вчинення нотаріальних дій наділені також і посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії (див. коментар до ст. 46 Закону України "Про нотаріат").

У статті 4 Закону України "Про нотаріат" також встановлено право нотаріуса на отримання плати за надання консультацій правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій, за надання додаткових інформаційно-технічних послуг. Слід звернути увагу на деяку неточність вказаної норми. У буквальному її розумінні отримання плати за вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом є правом нотаріуса. Але у ч. 1 ст. 42 цього ж Закону визначено, що нотаріальні дії вчиняються тільки після їх оплати. Останнє означає, що приватний нотаріус фактично не має права вчиняти нотаріальну дію без попередньої її оплати, тому положення ст. 4 відносно права на плату видається таким, що сформульовано невірно. Стягнення плати за вчинення нотаріальної дії є обов'язком нотаріуса, що повинен виконуватися до її вчинення. У випадку відмови або неможливості особи здійснити оплату нотаріус повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Зі змісту вказаної статті також випливає, що отримання нотаріусом плати за надання консультації дозволяється тільки якщо зміст консультації не пов'язаний із вчинюваною нотаріусом нотаріальною дією. В іншому випадку нотаріус зобов'язаний надавати консультацію безкоштовно, що випливає з його обов'язку попереджати про наслідки нотаріальної дії, роз'яснювати права та обов'язки особи, що звернулася до нього (див. коментар до ст. 5 Закону України "Про нотаріат"). У разі надання консультації щодо питань, які стосуються вчинюваної нотаріальної дії, нотаріус отримує плату тільки якщо вчинено саму нотаріальну дію - за її вчинення.

З огляду на це обґрунтованим виглядає висновок, за яким нотаріус (як державний, так і приватний) має право на отримання плати за:

- надання консультацій правового характеру, що не пов'язані з вчинюваною нотаріальною дією;

- надання додаткових інформаційно-технічних послуг.

При цьому до інформаційно-технічних послуг можна віднести послуги із здійснення роздрукування текстів, копіювання документів з використанням копіювально-розмножувальної техніки, використання комп'ютерної техніки тощо.

Право на складання проектів документів, регламентоване положеннями ст. 4 Закону України "Про нотаріат", безумовно, є обов'язково необхідним для належного виконання нотаріусом своїх повноважень. Нотаріальне посвідчення прав та фактів регламентується великою кількістю обставин і ситуацій, які неможливо передбачити типовими формами документів. Тому нотаріус, ґрунтуючись на законодавчих приписах, наділений правом розробляти документ самостійно, виготовляючи його з урахуванням кожної конкретної ситуації. Не можна не звернути увагу на дещо застарілу термінологію Закону України "Про нотаріат", а також неточності у формулюванні цієї норми. Зокрема, у зазначеній статті йде мова лише про два види документів, а саме - угоди і заяви, що не охоплюють всього різноманіття документів, посвідчуваних нотаріусами. При цьому нині поняття "угода" замінено на поняття "правочин" на рівні цивільного законодавства, що є більш широким за правовим значенням. Отже, необхідним здається розуміти вказане право нотаріуса як його можливість складати проекти всіх документів, які ним посвідчуються, не обмежуючись лише двома їх видами. Слід звернути увагу на те, що право на складання проектів документів не стосується посвідчувальних написів і свідоцтв, форми яких підлягають застосуванню у визначеному вигляді (див. коментар до ст. 48 Закону України "Про нотаріат").

У процесі здійснення нотаріальної діяльності нотаріус також має право виготовляти копії документів та робити виписки з них. Це право дозволяє нотаріусу не витребовувати в особи, яка звернулася до нього, засвідчених копій чи виписок документів, а зробити їх самостійно безпосередньо з поданих йому оригіналів.

Абзацом третім ч. 1 ст. 4 Закону України "Про нотаріат" нотаріусу надано право давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. У даному випадку йдеться про питання, пов'язані з вчиненням нотаріальних дій, що, на нашу думку, скоріше, характеризує обов'язки нотаріуса, ніж його права (див. коментар до ст. 5 Закону України "Про нотаріат").

Вказаний перелік прав нотаріуса не є вичерпним. У частині 2 наведеної статті встановлюється, що чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права. З цього положення випливає, що права нотаріуса можуть встановлюватися не тільки цим законом.

Важливо, що застосування всіх наданих нотаріусу прав є одним з напрямів реалізації загальної мети існування інституту нотаріату щодо захисту і охорони прав та законних інтересів, оскільки існування зазначених правомочностей обумовлюється необхідністю виконання поставлених перед нотаріатом завдань.