Науково-практичний коментар Закону України "Про нотаріат" - Коротюк О. В. - Стаття 5. Обов'язки нотаріуса

Нотаріус зобов'язаний:

- здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги;

- сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

- зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

- відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

- вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;

- дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

- надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;

- постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 291 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;

- виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

Коло обов'язків нотаріуса, передбачених цією правовою нормою, визначає порядок правомірного здійснення ним нотаріальної діяльності. Кожен з обов'язків закріплює належну професійну поведінку нотаріуса в процесі вчинення нотаріальних дій, під час надання консультацій, ведення діловодства, зберігання архіву тощо, а загалом зазначені обов'язки окреслюють міру і вид його поведінки протягом всього періоду здійснення нотаріальної діяльності.

Перший з обов'язків, визначений у статті, передбачає здійснення нотаріусом професійних обов'язків відповідно до цього Закону і принесеної присяги. Закон України "Про нотаріат" нині є спеціальним нормативно-правовим актом, який безпосередньо встановлює обов'язки нотаріуса, тому їх виконання повинно ґрунтуватися саме на цьому Законі. Разом з тим обов'язки нотаріуса не вичерпуються даним законодавчим актом і в окремих випадках виходять з норм інших законів. Присяга нотаріуса є традиційним атрибутом інституту нотаріату, який виступає як гарантія від самого нотаріуса сумлінно виконувати свої професійні обов'язки (див. коментар до ст. 6 Закону України "Про нотаріат").

На нотаріуса також покладено обов'язок сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, що виходить безпосередньо з мети існування інституту нотаріату (див. коментар до ст. 1 Закону України "Про нотаріат"). Сприяння нотаріуса у реалізації зазначених прав виявляється у наданні нотаріусом консультацій, роз'яснень чинного законодавства як з питань вчинення нотаріальних дій, так і з інших правових питань. Роз'яснення прав і обов'язків є необхідним елементом нотаріальної діяльності, що дозволяє нотаріусу впевнитися у дійсному волевиявленні особи, яка до нього звернулася, у розумінні нею юридичної природи і наслідків вчинюваного правочину тощо. Слід наголосити на тому, що надання консультацій і роз'яснень нотаріусом є його обов'язком, а не правом, як це зазначено в ст. 4 Закону України "Про нотаріат", якщо такі роз'яснення пов'язані з вчиненням нотаріальної дії. Це обґрунтовується змістом загальної мети нотаріату як правового інституту, що був запроваджений державою і існує в рамках загальновизнаного конституційного принципу існування держави для людини. Так, обов'язок нотаріуса попереджати осіб, які до нього звернулися, про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду, безпосередньо виходить з превентивної функції нотаріату.

Разом з тим це не означає необхідність встановлення обов'язку нотаріуса надавати роз'яснення з будь-яких правових питань, а лише в межах його компетенції. Саме тому у ст. 4 Закону України "Про нотаріат" сформульовано право нотаріуса надавати консультації з правових питань. Якщо роз'яснення під час вчинення нотаріальних дій є обов'язком нотаріуса, то у випадку звернення особи з питанням, не пов'язаним з нотаріальною діяльністю, нотаріус має право надати консультацію, якщо він є компетентним. В останньому разі нотаріус має право на одержання плати за консультацію. Роз'яснення ж в процесі вчинення нотаріальної дії щодо пов'язаних з нею питань надаються безкоштовно (детально це питання розкрито в коментарі до ст. 4 Закону України "Про нотаріат").

У рішенні Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2011 року у справі № 2-2625/11 справедливо зазначається, що належним виконанням нотаріусом вищезазначеного обов'язку є роз'яснення сторонам правочину його правових наслідків, про що вказано в тексті самого правочину. Таким чином, суд дійшов обгрунтованого висновку, що при укладенні договору позивач був ознайомлений з його змістом та погодився з умовами зобов'язання, про що свідчить відповідний підпис позивача на договорі. Зі змісту вказаного рішення випливає, що важливим є зазначення факту роз'яснення відповідних норм законодавства в тексті посвідчуваного документа.

Одним з найважливіших обов'язків нотаріуса, що одночасно є гарантією належного здійснення нотаріальної діяльності і одним з головних засобів захисту і охорони прав та інтересів осіб, що звернулися до нотаріуса, є додержання нотаріальної таємниці (див. коментар до ст. 8 Закону України "Про нотаріат").

Відмова у вчиненні нотаріальної дії є обов'язком нотаріуса, якщо вона не відповідає чинному законодавству України або міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Україною у встановленому порядку. Такий обов'язок ґрунтується на принципі законності здійснення нотаріальної діяльності. Очевидно, що допущення порушень у системі нотаріату значно ускладнює виконання цим інститутом превентивної функції та функції підтримання законності, знижує рівень довіри суспільства до нотаріуса та органів юстиції взагалі. Закон України "Про нотаріат" чітко визначає випадки відмови від вчинення нотаріальної дії нотаріусом (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Невід'ємною складовою нотаріальної діяльності є ведення нотаріального діловодства і архіву нотаріуса, що також закріплено в рамках наявних у нього обов'язків. Нотаріус зобов'язаний дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву, не допускати їх пошкодження чи знищення (див. коментар до ст. 14 Закону України "Про нотаріат"). Відповідно до ст. 12 Закону України "Про нотаріат" знищення нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів є однією з підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Це пояснюється особливою цінністю документів, які зберігаються у нотаріуса, важливістю інформації, яку містять документи, а також можливістю завдання шкоди охоронюваним правам та інтересам фізичних, юридичних осіб, територіальних громад або держави у разі знищення чи пошкодження документів.

З метою недопущення правопорушень самими нотаріусами законом надано Міністерству юстиції України, Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі повноваження щодо здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства. На вимоги вказаних органів нотаріус зобов'язаний надавати відповідні документи, інформацію і пояснення, що дозволяє останнім всебічно розглядати всі питання, необхідні для здійснення контролю і перевірки діяльності нотаріуса (див. коментар до ст. 33 Закону України "Про нотаріат"). Необґрунтована відмова нотаріуса від надання зазначеним органам документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства є однією з підстав зупинення нотаріальної діяльності (див. коментар до ст. 29і Закону України "Про нотаріат").

Належне функціонування інституту нотаріату можливе лише за умови високої професійної підготовки нотаріуса як фахівця у сфері права, що охоплює не лише знання нотаріальних процедур, але й норм різних галузей законодавства, вивчення правозастосовної та судової практики тощо. Некомпетентність нотаріуса не лише знижує авторитет органів юстиції та формує негативну громадську думку, але й здатна безпосередньо заподіяти шкоди правам та інтересам особи, яка звернулася до нотаріуса. Тому в ст. 5 Закону України "Про нотаріат" встановлено обов'язок останнього постійно підвищувати свій професійний рівень. Цей обов'язок виконується нотаріусом на власний розсуд (за будь-якою із встановлених форм), а у разі неодноразового порушення правил нотаріального діловодства нотаріус зобов'язаний проходити підвищення кваліфікації (ст. 29і Закону України "Про нотаріат"). Слід звернути увагу на відмінність понять "підвищення професійного рівня" та "підвищення кваліфікації" (див. коментар до ст. 29 і Закону України "Про нотаріат").

Підвищення кваліфікації нотаріусів, а, за бажанням, також консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів здійснюється у таких формах:

- підвищення кваліфікації у Міністерстві юстиції України відповідно до планів-графіків підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів, які щороку затверджуються наказами Міністерства юстиції України;

- підвищення кваліфікації за програмами короткотермінових семінарів, які організовуються та проводяться Міністерством юстиції України, Українською нотаріальною палатою, Академією нотаріату України;

- навчання за програмами удосконалення професійної майстерності, школи молодого нотаріуса в рамках постійно діючих семінарів, які проводяться Міністерством юстиції України, Українською нотаріальною палатою, Академією нотаріату України;

- участь у міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях з питань нотаріату;

- навчання в магістратурі та аспірантурі, проходження докторантури;

- навчання шляхом самоосвіти (підготовка рефератів, статей для опублікування у професійних та фахових виданнях, участь у розробці проектів нормативно-правових актів тощо).

Законом на нотаріуса також можуть бути покладені інші обов'язки. Слід зазначити, що обов'язки нотаріуса можуть виходити не тільки з Закону України "Про нотаріат", але й з інших законодавчих актів, хоча саме цей Закон є спеціальним для правовідносин, що стосуються нотаріальної діяльності. Наприклад, у ст. 14.1.180 Податкового кодексу України встановлено обов'язок нотаріуса нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм. Поряд із цим обов'язки нотаріуса можуть бути встановлені виключно законом і не визначаються підзаконними нормативно-правовими актами.

З визначення поняття нотаріату, вказаного в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат", випливає, що вчинення нотаріальних дій також є обов'язком нотаріуса. Нотаріус зобов'язаний вчинити ту чи іншу нотаріальну дію, якщо він мас повноваження на її вчинення, а також у випадку відсутності підстав у відмові у вчиненні даної нотаріальної дії. Це обґрунтовується також правом нотаріуса відмовляти у вчиненні нотаріальної дії виключно за наявності вичерпного переліку підстав, обов'язком нотаріуса обґрунтувати причини своєї відмови в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії (див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат"), можливістю оскарження відмови нотаріуса (див. коментар до ст. 50 Закону України "Про нотаріат") тощо.

Слід зазначити, що саме коло прав і обов'язків є визначальним критерієм для встановлення повноважень особи. Останні ж покладено в основу порядку визначення юридичної відповідальності за вчинювані протиправні діяння. У наведеній статті окреслено загальні обов'язки нотаріуса, які конкретизуються стосовно кожної нотаріальної дії в контексті чіткого дотримання встановлених правил і процедур, тощо.

Аналіз чинного законодавства про нотаріат дозволяє зробити висновок, що права та обов'язки нотаріуса передбачають неухильне дотримання останнім визначеного порядку здійснення нотаріальної діяльності. Таким чином, має місце чітка регламентація правомірної поведінки нотаріуса (зокрема, нотаріус не мас права вчиняти інші нотаріальні дії, ніж визначені законом, тощо). З огляду на це можна говорити про поширення на нотаріусів норм ст. 19 Конституції України. У частині 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом з тим зазначена норма сформульована таким чином, що зводить її застосування лише до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, до яких нотаріуси не належать.

Метою точного визначення меж дозволеної поведінки є попередження порушень з боку особи, яка володіє відповідними повноваженнями, вчинення нею зловживань повноваженнями чи їх перевищення. Формулювання норм законодавства про нотаріат у частині детального опису нотаріальних процедур, встановлення повноважень осіб, які вчиняють нотаріальні дії, заборон займатися певною діяльністю тощо дає підставу зробити висновок про застосування до нотаріусів принципу "дозволено тільки те, що прямо передбачено в законі". З огляду на наведене доцільним здається внесення відповідних змін до Закону України "Про нотаріат", які б чітко встановлювали застосування зазначеного принципу до нотаріусів. Це дозволило б не лише врегулювати порядок здійснення нотаріальної діяльності, але й закріпило б елемент публічності в правовому статусі нотаріуса (див. коментар до ст. З Закону України "Про нотаріат").