Менеджмент туристичного підприємства - Кудла Н.Є. - 7.3. Методи і показники оцінки використання матеріально-технічної бази туристичних підприємств

З огляду на специфічні ознаки туристичних послуг (наприклад, неможливість їх збереження), підприємство має бути готовим їх надавати. Основна проблема полягає у здатності використовувати для цього наявну матеріально-технічну базу.

Для оцінки рівня і способів використання туристичним підприємством здатності надавати послуги елементами матеріальної бази необхідний комплекс показників. їх можна об'єднати у дві основні групи:

- показники експлуатації - стосуються здатності до надання послуг підприємством або окремими елементами обладнання та трудовими ресурсами;

- економічні показники - стосуються фінансової діяльності підприємства (відношення прибутку до витрат).

Залежно від виду туристичного підприємства використовуються різні показники, які характеризують відповідні аспекти діяльності цих підприємств та їх специфіку. Найбільше показників розроблено для дослідження готельних підприємств. Для оцінки діяльності об'єкта розміщення найчастіше застосовують коефіцієнт використання технічної готовності об'єкта до надання послуг (ЇГ_я), тобто відсоткове відношення кількості проданих ліжко-місць за визначений період часу (-£ ) до технічної спроможності готельного об'єкта за цей час (Я_т), та коефіцієнт використання експлуатаційної готовності об'єкта до надання послуг (И^), який обчислюють як відсоткове відношення кількості проданих ліжко-місць за визначений період часу (Ь_лм) до експлуатаційної спроможності готельного об'єкта за цей час (£_в):

^"=^-o100%, (7.12)

^=^o100%. (7.13)

У готелях дуже часто застосовують коефіцієнт використання номерів (^_вн)" тобто відсоткове відношення кількості проданих за визначений період часу номерів (І*) до готовності готельного об'єкта надавати послуги, враховуючи номери в тому часі:

^."=7^-100%, (7.14)

де Ь - кількість номерів в об'єкті розміщення за певний час (місяць, квартал, рік); Т - реальний час експлуатації об'єкта, днів (у місяці, кварталі, році).

Для готелів цей показник дуже важливий, оскільки, на відміну від інших об'єктів розміщення, у них продаються номери, а не ліжко-місця (як це має місце, наприклад, у туристичних притулках чи приватних відпочинкових будинках). За відсутності вільних одномісних номерів двомісні найчастіше продаються одній особі за ціною одномісного. Цей факт враховує Головне управління статистики у своїх звітах, публікуючи щодо готелів, мотелів і пансіонатів інформацію про кількість проданих номерів, а стосовно інших закладів розміщення - про кількість проданих місць, тобто нічлігів. Важливим показником для керівництва готелю є коефіцієнт, який виражає відсоток подвійного завантаження (И^_>н2), тобто відсоткове відношення кількості проданих за певний період номерів двом особам {Ь_п22) до кількості проданих двомісних номерів за цей час {Ь_к):

^."2=- Ю0%. (7.15)

Ас

Цей показник дає змогу готельному підприємству оцінити втрачений дохід через продаж двомісних номерів за ціною одномісного одній особі.

Заданими Головного управління статистики середній показник використання експлуатаційної здатності місць розміщення у готелях України у 2009 р. становив 36,5 % і диференціювався залежно від категорії об'єкта. У п'ятизіркових готелях він дорівнює 53,1; чотиризіркових - 41,7; у тризіркових - 36,9; двозіркових - 33,4; в однозіркових - 37,0 %. Для порівняння: середній показник ви* користання номерів у готелях - 43,1 %. У п'ятизіркових готелях це 52,1; у чотиризіркових - 52,4; у тризіркових - 44,0; у двозіркових - 39,3; в однозіркових - 39,1 %. Натомість середній рівень використання місць у всіх об'єктах розміщення становить лише 35 %. Для порівняння: цей показник в Іспанії - 56,5; у Франції - 52,5; на Мальті - 54,5 %.

Серед менеджерів готелів поширена думка, що коли показник використання здатності надання послуг упродовж року перевищує 80 %, то це спричинює руйнування готельного об'єкта. Така інтенсивна експлуатація заважає проводити поточні ремонти, утруднює генеральне прибирання номерів, а це призводить до зниження якості надання послуг.

Про використання гостями готельного об'єкта засвідчує показник середньої тривалості перебування у днях (Р_д), який характе

ризує відношення кількості проданих нічлігів за визначений час до кількості гостей, які скористалися з розміщення в цьому часі:

де І_в - кількість проданих нічлігів у певному часі (місяць, квартал, рік); І"_г - кількість гостей, які скористалися з розміщення в об'єкті в цей час (місяць, квартал, рік).

Цей показник визначає час перебування статистичного туриста у готельному підприємстві, а отже, дає змогу з'ясувати переважаючий вид туристичного руху в цьому об'єкті. Для мотелів, які розташовані поблизу головних транспортних магістралей, він становить близько 1,0-1,2 дня; для об'єктів, які обслуговують туризм вихідного дня, - 2-3 дні, а в об'єктах, які розташовані у відпочинково-рекреаційній місцевості, показник середньої тривалості перебування зазвичай перевищує 5 днів. Він може бути важливим аналітичним знаряддям створення туристичної пропозиції готельними об'єктами.

Відомо, що в об'єктах розміщення з низьким показником середньої тривалості перебування нерентабельно розгортати чи розбудовувати спортивно-рекреаційну базу. Гості такого об'єкта реально не мають часу скористатися з цих послуг. Натомість в об'єктах розміщення, які обслуговують гостей із сегмента відпочинкового туризму чи туризму вихідного дня, необхідне створення комплексної туристичної пропозиції.

Наведені показники засвідчують інтенсивність експлуатації спального місця в об'єкті розміщення. Окрім цього, вони дають змогу отримати інформацію про частоту:

- прання постільної білизни в номері;

- обміну рушників у ванній кімнаті;

- поповнення туалетного приладдя;

- генерального прибирання номера тощо.

Готельні об'єкти можуть також аналізувати структуру гостей, які користуються їх послугами, наприклад, поділяючи їх на вітчизняних і закордонних або індивідуальних та організованих споживачів. З цією метою можуть стати у пригоді такі показники:

- показник використання об'єкта вітчизняними гостями (ТУ_);

- показник використання об'єкта закордонними гостями (И^_да);

- показник використання об'єкта індивідуальними гостями

-- показник використання об'єкта організованими гостями, групами (№_п).

Запишемо їх у вигляді формул:

де І_ю - кількість проданих вітчизняним гостям нічлігів за певний час (місяць, квартал, рік); Ь_зг - кількість проданих закордонним гостям нічлігів за певний час (місяць, квартал, рік); Ь_іг - кількість проданих індивідуальним гостям нічлігів за певний час (місяць, квартал, рік); Ь_п - кількість проданих нічлігів організованим гостям (групам) за певний час (місяць, квартал, рік); Х#_в - кількість проданих нічлігів загалом за цей час (місяць, квартал, рік).

Про можливості якісного обслуговування гостей у закладах розміщення засвідчують показники, які стосуються працівників готельного об'єкта. До них належить показник реальної кількості номерів, які обслуговує один працівник (Я_рп). Це відношення кількості обслужених працівниками номерів (£ ) до кількості працюючих (£), або кількості працюючих у відділі обслуговування поверхів (£), обчислюється за формулою:

^Д-⁼~Г і (7.21)

Реальна кількість номерів, яку обслуговує один працівник, інформує про продуктивність праці персоналу і слугує для порівняння із встановленими нормами для кожного з відділів продажів упродовж дня, тижня, місяця.

Наступним показником, що стосується персоналу готельного об'єкта, є показник кількості робочих місць в об'єкті розміщення (2 ), тобто кількість працевлаштованих осіб (2), що припадає на один номер або одне спальне місце у готелі:

(7.22)

де Ь_кя - величина об'єкта розміщення, виражена кількістю спальних місць або кількістю номерів.

Показник кількості працівників об'єкта розміщення дає змогу переглянути політику працевлаштування і продуктивності праці.

У світовому готельному бізнесі він коливається від 0,2 до 1,2 і залежить від: виду і категорії об'єкта, його розміру, організаційної структури, системи оплати праці й ситуації на ринку робочої сили, технічної озброєності праці, автоматизації, ефективності управління¹. Наочним втіленням цього показника є дані Всесвітньої туристичної організації (табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Середня кількість номерів і працівників у готелях (за даними JNWTO у 2002 р.)

Інформативним показником інтенсивності використання здатності надавати послуги туристичним підприємством у певних періодах року є коефіцієнт сезонності використання об'єкта розміщення (5), що становить відсоткове відношення кількості проданих ноиерів у певному місяці обраного року (Ь_пн) до середньомісячної кількості проданих місць у біжучому році (£_сн):

5₌±!ва..100%. (7.23)

Ь

Коефіцієнт сезонності використання об'єкта розміщення дає

змогу:

- ідентифікувати вільні ресурси для надання послуг у готельному об'єкті;

- спрогнозувати майбутній попит на послуги розміщення;

- планувати ремонти та вкладання інвестицій у період найменшого туристичного руху.

Використання наведених показників має важливе значення для ефективного управління матеріально-технічною базою розміщення ітрудовими ресурсами туристичних підприємств. Вони дають змогу:

- збільшити виручку і прибуток за рахунок збільшення завантаження номерного засобу;

- встановити сезонність туристичного руху;

- визначити форми туристичного руху в об'єктах розміщення певної місцевості, що дає змогу пристосувати до них пропозицію підприємства, системи його дистрибуції й популяризації;

- підвищити рівень комфорту готельного об'єкта;

- оптимізувати склад і площу окремих груп приміщень закладу розміщення;

- раціоналізувати технологічні зв'язки і матеріальні потоки;

- раціоналізувати потоки туристів, персоналу, багажу клієнтів, білизни, сміття, відходів за напрямами та інтенсивністю руху тощо¹.

Увага! На сучасному етапі відбувається формування назв одиниць вимірювання показників основної діяльності туристичних підприємств. Отже, необхідно однаково розуміти обсяг наданих готельних послуг, виражений у людино-добах, чоловіко-днях, місце-днях, міс це-добах, ліжко-добах, ліжко-днях, номеродобах; туристичних послуг - у туроднях і чоловіко-днях; одночасної місткості засобів розміщення - у місцях і ліжко-міс-цях².

Приклад. Готель, що володіє 200 спальними місцями у 40 одномісних та 80 двомісних номерах, упродовж вересня прийняв 2250 осіб, яким було продано 4500 ліжко-днів у 2800 номерах (у тому числі в 1800 одномісних номерах). Відомо, що в готелі працює 90 осіб, а з причини ремонту впродовж 10 днів було знято з експлуатації один поверх з 20 двомісними номерами. Визначте ступінь використання готелю та інтенсивність туристичного руху.

Розв'язання:

Z_т = Ь_и o Т_тлх = 200 місць o ЗО днів = 6000 ліжко-днів;

Я_в = Г_в = (200 місць o 20 днів) + (160 місць o 10 днів) = = 5600 ліжко-днів;

Ь ", 4500 ліжко-днів .

^=^o100%=-------100 = 75%;

2^ 6000 ліжко-днів

£ ___ 4500 ліжко-днів

^=^o100%=---2_.Ю0=80%.

&₉ 5600 ліжко-днів

У готелі технічна здатність до надання послуг становить 6000 ліж-ко-місць. З причини ремонту одного з поверхів вона була вищою від реальної експлуатаційної готовності на 400 ліжко-місць і дорівнювала 5600 ліжко-днів. Відносний показник використання експлуатаційної здатності становив 80 % і був вищий від показника використання технічної здатності, який дорівнював 75 %.

=-и-100%=

2800 ліжко-днів

=------100=82%;

(120 номерів o 20 днів)+(100 номерів o 10 днів)

. її.."* ^_ллл, 1500 двомісних номерів

^=-^oo100%=-£--- 100 = 53,6%.

1^ 2800 номеродіб

Використання номерного засобу в готелі становило 82 %, в тому числі лише 53,6 % номерів були використані як двомісні. Це свідчить про непоодинокі випадки продажу двомісних номерів за ціною одномісного номера. Структура номерного засобу в готелі не є достатньо пристосованою до попиту і переваг готельних гостей. З цієї причини готель втрачає можливість отримати додатковий дохід з продажу двомісних номерів.

Ь 4500 ліжко-днів

Р =-*-=--- = 2 дні;

^д 1+ 2250 осіб

Т 30 днів

г" = - =-=15 разів;

⁸ Р_д 2дні ^Р

4500 ліжко-днів И-і"" - ⁼ = 22,5.

^ Ь_ш 200 місць

Середня тривалість перебування в готелі становить 2 дні, а це означає, що його послугами користуються в основному ділові люди та гості, які приїжджають на вихідні й святкові дні. За такої тривалості перебування теоретично одне ліжко-місце може бути продане 15 разів упродовж місяця, однак фактично гості змінювалися у кожному статистичному місці 22,5 раза упродовж місяця.

Ь 2800 номеродоба

Я_пп = --=---;-;- = 31,1 номер на одного працівника.

⁹ 2 90 працівників

Аналогічно, як у випадку об'єктів розміщення, можна проаналізувати використання здатності надання послуг в інших туристичних підприємствах. Для підприємств транспортного пасажирського забезпечення варто застосувати показник використання пропускної спроможності надання послуг транспортним засобом (W3 ), тобто відсоткове відношення кількості проданих сидячих місць у транспортному засобі у визначеному часовому вимірі (L_nM) до одноразової місткості транспортного засобу, яка виражається кіль* кістю сидячих місць (Р_м)'

W3"=- 100%. (7.24)

До інших показників, що визначають використання здатності надання послуг транспортними засобами, належать:

- показник використання транспортного засобу у стані технічної готовності до експлуатації (WB_e)₉ тобто відсоткове відношення кількості днів роботи транспортного засобу за певний період часу (L_w) до його технічної готовності у цьому часі (!""):

WB_e =-*-100%. (7.25)

- показник використання транспортних засобів {W, тобто відсоткове відношення кількості днів експлуатації транспортних засобів за певний період часу (L_n) до кількості днів перебування транспортних засобів на підприємстві (£_в):

W_r =-^2-100%. (7.26)

У гастрономічних закладах застосовують показник готовності приміщення до надання послуг харчування (WT_n), тобто відсоткове відношення кількості обслужених клієнтів за визначений період (І_ок) до виробничої місткості приміщення споживання їжі у цьому 4aci(ZJ:

ИТ_П=^-100%. (7.27)

Відомо, що для вищої готовності гастрономічного закладу надавати послуги важливе значення має, нарівні з кількістю споживачів, тривалість його роботи та середній час обслуговування одного клієнта. На практиці, аналізуючи здатність надання послуг гастрономічними закладами з урахуванням наведених чинників, використовують показник відвідуваності ресторану RCR (restaurant capacity ratio):

ВСЯ=Т^ Ю0%, (7.28)

де ь_ж - кількість обслужених клієнтів; Ь_н - кількість посадкових місць у приміщенні споживання їжі; Т - час роботи ресторану, год; Т - середній час обслуговування одного клієнта.

Варто звернути увагу на те, що скорочення середнього часу обслуговування одного клієнта забезпечує зростання пропускної спроможності закладу харчування, а при сталій кількості клієнтів призводить до відсоткового зниження цього показника. Цей показник може показати зростання пропускної спроможності ресторану через збільшення кількості клієнтів, що зумовлено скороченням часу їх обслуговування.

Аналогічно можна аналізувати показники готовності спортивно-рекреаційного устаткування до надання послуг. З огляду на наведений раніше показник денної виробничої спроможності гірськолижного витягу (£_дзв) можна представити показник використання денної пропускної спроможності витягу (ТУЗ ):

100%, (7.29)

дзв

де Ь_т - кількість клієнтів, які скористалися витягом упродовж дня; 2_т - денна пропускна норма витягу.

Мірою використання пропускної спроможності туристичних посередників (туристичних агенцій) може бути показник кількості реалізованих туристичних продуктів (І ) до кількості підготовлених до продажу (І_к). Цей коефіцієнт обчислюється як узагал ьн навальний , що охоплює діяльність туристичної агенції, або визначається окремо для кожного туристичного продукту чи пакета.

Можна також використовувати коефіцієнт кількості проданих індивідуальних місць на туристичні заходи для так званих самотніх відносно кількості всіх проданих місць або коефіцієнт кількості заходів, проданих сім'ям, стосовно кількості всіх проданих туристичних заходів. Наведений показник подамо у вигляді формули:

ЦГЗ_п = -^-100%, (7.30)

де УЇЗ - показник використання пропускної спроможності туристичної агенції; І - кількість проданих місць на туристичні заходи (загальна, для певного заходу, наприклад, відпочинок у Болгарії, або конкретного туру, наприклад, відпочинок у Болгарії з 14 по 25 липня 2011 р.); / -- кількість підготовлених у каталозі місць за туристичним каталогом на певний рік або сезон (загальна, для певного заходу або конкретного туру).

Аналіз місткості та спроможності (готовності) туристичних підприємств, об'єктів і споруд матеріально-технічної бази зазвичай враховує кількісний аспект діяльності. З погляду бізнесової активності туристичні підприємства зацікавлені передусім у економічному аналізі своєї діяльності. Наведені вище показники не враховують втрачених економічних можливостей з причини неповного використання виробничих ресурсів. Однак суттєвим в оцінці ефективності використання матеріально-технічної бази туристичних підприємств є вартісний підхід до результатів господарської діяльності. Для підприємця найважливішою економічною категорією є прибуток.

Для оцінювання економічних результатів діяльності туристичних підприємств можуть бути придатні різні показники продуктивності основних засобів. Серед них - фондовіддача, тобто показник ефективності використання об'єктів і туристичних споруд упродовж місяця, кварталу, року 0^ ), який визначається відношенням обсягу реалізованих послуг (у грошовому і натуральному виразі) упродовж місяця, кварталу, року (5_п) до середньої вартості основних засобів за відповідний період (В ):

(7.31)

Цей показник визначає середню реалізовану вартість обсягу послуг на одну гривню основних засобів туристичного підприємства. Він може бути обчислений стосовно підприємства загалом і для окремих елементів матеріально-технічної бази, наприклад, для поверху готелю, закладу харчування, рекреаційного відділу тощо.

Окрім збільшення об'єму реалізованих послуг, підвищення засобовіддачі може бути досягнуто завдяки¹:

- відносно невисокій питомій вазі основних засобів (на відміну від фірм туристичного посередництва, підприємствам готельно-ресторанного бізнесу цього важко досягти);

- високому технічному рівню основних засобів (що вища фондовіддача, то нижчі витрати звітного періоду; низький рівень засобові ддачі може бути зумовлений недостатніми обсягами реалізації туристичної продукції або надто великими вкладеннями в основні засоби).

Фондовіддачу активної частини² основних засобів (IV _ач) можна визначити за формулою:

(7.32)

ср.ач

деВ_фОТ - середня вартість активної частини основних засобів упродовж місяця, кварталу, року.

Зростання фондовіддачі свідчить про інтенсивність розвитку туристичного підприємства за рахунок впровадження продуктивнішого обладнання, нових форм організації праці, раціонального використання основних засобів.

Важливим аналітичним показником є фондомісткість, яка визначається як величина, обернена фондовіддачі, й характеризує вартість основних засобів, які припадають на гривню обсягу реалізованих послуг.

Ці показники доповнюються такою величиною, як фондоозброєність праці, яка характеризує вартість основних засобів у розрахунку на одного середньостатистичного працівника (Р):

А (7.33)

Важливою умовою підвищення ефективності використання основних засобів є перевищення темпів зростання фондовіддачі над темпами зростання фондоозброєності.

Для оцінки економічної ефективності матеріально-технічної бази можна використати показник рівня рентабельності основних засобів упродовж певного періоду часу (місяць, квартал, рік), який визначається відношенням отриманого прибутку від продажу послуг у туристичному об'єкті за конкретний часовий період (77) до середньої вартості туристичних об'єктів і устаткування за цей період (В_ср):

1^=^- 100%. (7.34)

Цей показник характеризує прибутковість основних засобів і може бути визначений як для туристичного підприємства загалом, так і для окремих його складових.

Щодо економічних показників, то, як і у випадку експлуатаційних показників закладів розміщення, найширший діапазон їх створено для цієї сфери, оскільки готельні підприємства характеризуються найбільшою диференціацією пропонованих послуг. Ці послуги потребують певних витрат, обсяг і структуру яких потрібно добре знати. Отже, необхідне впровадження певних принципів класифікації та обліку даних, які мають правильно відображати результати роботи кожної структури готелю. Системою, яка відповідає цим умовам і може бути застосована у готелях з різним діапазоном надання послуг, є Uniform System of Accounts for the Lodging Industry (USALI), тобто стандартна система готельного бухгалтерського обліку, яка успішно використовується в країнах Європейського Союзу. Вона ґрунтується на схематичній класифікації даних, в основу якої покладено:

- порівняння доходу готелю від реалізації послуг, типових для готельної діяльності, з прямими витратами, пов'язаними з його отриманням;

- відокремлення інших доходів і витрат, які стосуються всього об'єкта або додаткової його діяльності.

З метою визначення економічного результату діяльності готелю (departmental operating profit) до виручки зараховують лише ті витрати, які безпосередньо пов'язані з її отриманням. Натомість інші відокремлюють і групують за сферою діяльності, пов'язаною з функціонуванням готелю як підприємства. Ця система дає змогу визначити досягнення кожної функціональної структури готелю та оцінити результати окремих відділів, які відповідають за реалізацію, витрати, фінансовий стан тощо.

Досліджуючи результати діяльності готелю, можна застосувати;

- горизонтальний аналіз, який визначає зміни досліджуваної категорії у часі, тобто минулого і фактичного стану до плану, дає змогу встановити ступінь реалізації плану, інформує про зміни стосовно попередніх періодів, допомагає з'ясувати, чи дотримані відповідні співвідношення між темпами зростання доходу і витрат;

- вертикальний аналіз, що дає можливість дослідити відношення всіх звітних показників до сукупних доходів, а також показує, який відсоток у доходах становлять операційні витрати, витрати майбутніх періодів, прибуток;

- аналіз показників, який сприяє формуванню системи, що полегшує оцінку рівня реалізації завдань.

До економічних показників готельних об'єктів належить середня ціна реалізації номера (ADR - average daily rate, або АRR - ave rage room rate). Це середньоарифметична ціна купівлі-продажу готельних номерів, виражена у валюті. Вона залежить від встановлених цін щодо різних сегментів і кількості гостей, різних типів номерів.

Середню ціну (С ) необхідно досліджувати у порівнянні з планом, попередніми періодами, з поділом на визначені сегменти гостей. Отриману ціну порівнюють з її максимальним рівнем. Визначений рівень і його зміна у часі засвідчують закономірності використання критеріїв диференціації цін за певної структури гостей та відвідуваності.

С_ц=^, (7.35)

де - дохід (виручка) від продажу номерного засобу (місць); - кількість проданих номерів (місць).

Цей показник визначається як середньодобовий і показує середню ціну за добу з 1 місця (номера) - ADR (average daily rate)*

В аналізі витрат функціонування готельного об'єкта важливе значення мають витрати на утримання одного номера (К ), тобто середня вартість, яка представлена витратами (праці та іншими) одного номера (місця) у готелі впродовж року:

⁽⁷³⁶⁾

ч

де К - витрати утримання номерів або місць (витрати на оплату праці працівників, а також інші витрати, наприклад, енергії, засобів чистоті); L - кількість номерів (місць) закладу розміщення у визначений період (місяць, квартал, рік).

Показником відображення фактичного руху в готелі є показник використання фінансового потенціалу номерів ( )_в який характеризує ступінь можливого отримання максимального доходу з продажу номерів (місць) за визначений час:

W." =!*-, (7.37)

mu

де Р_плх - максимальний дохід від номерного засобу (визначається кількістю номерів, встановленою ціною та кількістю днів).

Фінансовий потенціал реалізованих номерів порівнюється із загально можливим доходом за 100 % використання номерного засобу готелю. Цей показник дуже чутливий до різноманітних цінових знижок. Іноді трапляється, що зростання використання експлуатаційної здатності є більшим, ніж зростання використання потенціалу доходів, оскільки пошук нових гостей у готелі часто вимагає значних цінових знижок проживання.

При аналізі діяльності готельного об'єкта вагоме значення має показник доходу на номер - RevPar (revenue per available room ), який визначається добутком використання номерів (W_u) і середньої реальної ціни (С ) за певний термін або відношення виручки від реалізації номерів до здатності готелю надавати послуги (Z ) за певний часовий період, що представлено у формульному вигляді:

RevPar=W_nC_u, (7.38)

RevPar (7.39)

Синтетичною оцінкою готельного підприємства на рівні операційної діяльності є показник, який відображає фінансові результати до оподаткування на номер GOPPAR (gross operating profit per available room)₉ тобто відношення прибутку від операційної діяльності до готовності надання послуг об'єктом за певний час:

GOPPAR(7.40)

^нп

де Р_оп - операційний прибуток готельного об'єкта; Z_m - готовність надання послуг у певному часовому вимірі.

Приклад. Інвестор має намір придбати один з трьох готелів у Славському. Річні економічні та експлуатаційні показники в окремих об'єктах представлені у порівняльно-аналітичній таблиці. Яке рішення має прийняти інвестор?

Порівняльна аналітична таблиця

Найліпше використання виробничої спроможності на рівні 76 % зафіксовано у готелі А, але готель Б встановлює найвищу ціну за номер

(200 грн). Водночас готель В отримує найвищий показник доходу на номер RevPar( 126 грн). Найбільшу частку операційних витрат генерує готель В. Він також має найнижчий операційний прибуток і операційний прибуток на номер. Найкращі показники у готеля А, що дає підстави думати про його ймовірне придбання інвестором.

Механізм управління прибутком туристичного підприємства передбачає визначення порога рентабельності (критичного пункту, точки беззбитковості, самоокупності, перелому тощо). В економічній літературі під цим поняттям ВЕР (break-event point) розуміють таку виручку від реалізації, за якої підприємство не має збитків, але й не має прибутку (рис. 7.2), тобто суми від реалізації після відшкодування змінних витрат вистачає на покриття постійних витрат, а прибуток дорівнює нулю.

BEP_K=-^-_t (7.41)

ц-пзв

де ВЕР - поріг рентабельності у кількісному вираженні; СВ - сукупні витрати; ц - ціна; пзв - питомі змінні витрати.

Рис. 7.2. Поріг рентабельності

Приклад. Визначити поріг рентабельності для готелю за умови, що питомі змінні витрати номера становлять 30 грн; сукупні постійні витрати - 912 000 грн; середня ціна номера - 240 грн.

ВЕР_к = 912 000 / (240 - ЗО) = 4342,86 а 4342 нічліги

СВ

ВЕР_В=--, (7.42)

■ ^ пзв * ⁷

ц

де ВЕР_Я - поріг рентабельності у вартісному вираженні.

ВЕР₉ = 912 000 / (1 - 30/240) я 1042 286 грн. За проведеними розрахунками поріг рентабельності дорівнює 1042,3 тис. грн, або 4342 нічліги.

У наведеному прикладі цей показник характеризує такий обсяг виручки від реалізації або наданих послуг, за якого прибуток дорівнює нулеві. При збільшенні обсягу виручки або продажу місць понад цю величину готельне підприємство буде отримувати прибуток.