Культурологія - Шейко В.М. - 5.1. Креаційна модель походження світу, людини й культури в Біблії

5.1. Креаційна модель походження світу, людини й культури в Біблії

Біблія - основне джерело середньовічних уявлень про світ і про місце в ньому людини. Для християнського світобачення, яке панувало в епоху Середньовіччя, центральною ідеєю була ідея Творця і творення. Ідея творення відображена в першій книзі Біблії - Буття, звідки вона і була запозичена середньовічними філософами. Середньовічне світобачення - складна система, що включала різні джерела із старозавітної й новозавітної традицій, а також з античної спадщини. Вони були синтезовані Середньовіччям в єдину систему.

Проілюструємо відмінності базових понять християнської та античної традицій (табл. 1).

Отже, Бог у християнській доктрині вища істота, особистість, а не сукупність абстрактних якостей. Він сущий, всеблагий, мудрий, справедливий. Одним з найпереконливіших доказів Божого буття було саме творіння. Його доцільність, повнота,

Таблиця 1. Базові поняття християнської та античної традицій

взаємозв'язок переконували середньовічну людину в наявності Творця. Парадокс християнської ідеї полягає в тому, що Бог емпірично недовідний, але Він відкриває себе у світі (навіть історично

- подієво). Існування Творця доводилося існуванням творення. Середньовічна християнська ідея Бога-Творця була поясненням Всесвіту й усього, існуючого в ньому. Основне значення цієї ідеї очевидне, нею наповнена вся середньовічна філософія. Творення

- акт вільного волевиявлення Творця. Після Нього у Всесвіті запанувало діяльне провидіння Творця - початок, що формує й регулює світобудову як єдине, упорядковане ціле. Бог не залежний від світу, трансцендентний йому, але залежність світу від Бога триває; світ не може існувати відособлено від Бога. У цьому смислі творення триває.

Творення світу є творенням людини і її культури. У християнському світобаченні немає природи або порядку речей самих по собі. Створивши людину, здатну до творчості, насамперед культурної, Бог сприяв процесу безперервності творення. Культура як поле творчості відтворює в межах часу й простору процес творчості.

Християнство спробувало повністю включити у сферу свого розгляду все суще - дух і матерію - у його відношенні до Бога як до свого принципу. Середньовічних мислителів, зокрема Фому Аквінського, цікавили такі питання, як початок світу, творення з нічого, тривалість творення, будова Всесвіту. Фома Аквінський намагався в цих питаннях поєднати християнство з арістотелізмом, дійшовши такого висновку: людський розум не може пізнати істин вищого порядку, необхідно дотримуватися віри. Він вважав неправильною ідею існування порожнього простору й порожнього часу до творення, коли Бог нічого не робив. Однак якщо навіть припустити, що світ не мав початку, то й у цьому разі він би не дорівнював Богові - атрибут вічності властивий лише одному Творцеві.

Отже, Бог, згідно з християнською традицією, - істота споконвічна, ніким не створена, вічна й незмінна - єдиний Бог у трьох особах, Творець усіх речей, видимих і невидимих, духовних і матеріальних, небесних і земних, включаючи й людину - єдине творення, наділене і духом, і тілом, а також її культуру.